Ритуальний похорон 61-річного Ігоря Вахули проведуть 30 травня у Львові. Він — співзасновник місцевого буддійського медитаційного центру "Шамбала". Був представником українського руху хіпі 1970-х. Помер 14 травня у власній квартирі.

— Зранку був у морзі. Надіялися, що Ігоря дозволять спалити. Але наша бюрократична машина не йде назустріч. Бо не встановлена причина смерті, — каже 40-річний Максим Лан, товариш Вахули із "Шамбали".

У середу 27 травня опівдні зустрічаємося біля входу до медитаційного центру. Під нього облаштували квартиру п'ятиповерхівки в центрі Львова. Максим роззувається у кімнаті для медитацій, кланяється.

— Так виражаємо повагу до простору, — пояснює.

На підлозі лежать темно-сині скручені мати, біля стіни — портрети засновників тибетського буддизму.

— Ігор помер у власному ліжку. У квартирі був сам, — розповідає Максим. — Тривогу забила його колишня дружина Елла Резнікова. Вона живе в Америці, але з Ігорем постійно зідзвонювалися. Казала, що не виходить на контакт.

17 травня почали шукати — телефон не відповідав, залишали йому записки у дверях. Хотіли вже вибити вхідні двері. Лише через вісім днів отримали інформацію, що Ігоря знайшли. Це була раптова смерть, причина — загадка.

Ігор був дуже таємничим львівським персонажем. Навколо нього — ореол містичності. Любив виникати нізвідки у важливі моменти життя своїх близьких, при важливих зустрічах. Так само зникав.

Припускаємо, що помер від інфаркту. Тіло в такому стані, що лікарі не можуть точно сказати. Я його бачив 8 травня — був цілком у формі. Знайомі його бачили 13 травня з "Дзизі" на концерті. Він не любив лікарів, уникав навіть стоматологів. Казав, що їм не довіряє.

Максим намагається знайти по кімнатах фотографії Вахули, але їх ніде немає.

— Ігоря, напевно, знали всі львів'яни. Обертався у мистецьких колах, музичних. Мав довге волосся, екстравагантний одяг, який шокував прихильників радянської влади. Одягався як хрестоматійний хіпі.

Ігор ніколи не працював. Тримався на дистанції від сто­сунків із соціумом і державою. Його не можна було загнати в якийсь ­кубік.

"Інколи людина ще не усвідомлює, що померла"

Після похорону Ігоря Вахули у Львівському медитаційному центрі "Шамбала" проведуть ритуальний вечір пам'яті. У мистецьких колах небіжчика називали "Фред".

— В Ігоря ніколи не було табу на тему смерті. Якщо хтось відходив, він сумував. Але в тому сумі була частинка радості, зворушення, гумору. Смерть не є чимось чорним, поганим, — каже Максим Лан. — У розумінні членів нашого центру смерть — це продовження подорожей. На цвинтарі проведемо невеликий ритуал. Згодом у центрі прочитаємо інструкцію для Ігоря. Інколи людина ще не усвідомлює, що померла. Мучиться, не знаходить собі місця. Зрештою, може перетворитися на хробака або ж опиниться у країні, де йде війна. І талант пропаде.

Треба йому сказати, що основне — спокій. Проведемо медитацію. Тоді — фоточки, алкоголь, індійська музика, блюз, спілкування.

4 червня львівські музиканти організовують концерт на честь ­Ігоря Вахули.

×