"У мене два імені, — каже вишивальниця з Буковини Роза Сушинська, 48 років. — Подруга-румунка порадила мамі назвати мене Трандафірою. По-румунськи це означає "троянда". У школі одні дражнили мене Трандою, інші — Фірою. Я плакала".
Кінець насмішкам поклав учитель географії. Він запропонував називати дівчинку Розою.
— Я хотіла змінити ім"я. Але знайомі сказали, що тоді зміниться і доля, — розказує жінка.
Роза Сушинська живе в селі Снячів Сторожинецького району Чернівецької області. З нею мешкають 20-річний син Владислав із 19-річною дружиною Раєю та донька Світлана, 28 років, із чоловіком і сином-чотирикласником Вадимом. Родина будує дім.
— Хочу більшу хату, — пояснює Роза Георгіївна. — Нині її розміри лише 10 на 12 метрів. Стіни вже підняли. Житимемо на першому поверсі. А на другому я зроблю музей вишивок. Ми всі ночами вишиваємо, щоб заробити.
Із першим чоловіком Юрієм Писарюком Трандафіра розійшлася, бо він був із Закарпаття, а вона — з Чернівців.
— Мене там ледве не москалькою вважали, — пояснює. — Свекруха не злюбила. А чоловік їй не дав відпору. Якось повертався з лісу, ніс на плечі букову колоду. Посковзнувся на камені. Упав і вдарився переніссям об колоду, та ще й руку зламав. Помер після цього.
Із другим чоловіком у жінки не склалося. Каже, він випивав. Від нього вона залишила собі прізвище. Донька Рози Світлана працює в клубі хореографом. Син Владислав різьбить і вишиває.
— Його навчила моя ліпша подруга, — сміється Трандафіра. — Хотіла зробити мені сюрприз. Потім Владислав вивчився на різб"яра.
Мене там ледве не москалькою вважали
Сім років тому до Сушинської на Андріївському узвозі в Києві підійшла жінка. Їй сподобалася сорочка за 1,5 тис. грн, вишита бісером.
— Сказала, що вдіне її, коли поїде для України газ просити. Певно, в якомусь міністерстві працювала. Дала дві тисячі й здачі не взяла. До мене додому навіть із Америки приїжджали по сорочки, — хвалиться жінка.
Мати Сушинської Марія Тодеренчук і тітка, материна сестра, Ілляна Мінтенко вишивали бісером костюми для Софії Ротару.
— У 1970-х мама в Чернівцях познайомилася з Софією Михайлівною, — розповідає жінка. — Ротару замовляла річ, обирала колір і казала: "Хочу волошки, маки, виноград, а ви вже самі скомпоніруйте". За роботу платила добрі гроші: від 200 до 300 радянських рублів. Мати з тіткою вишили для неї плахти, кептарики, сорочки. Ротару в них знімалася в кліпах "Водограй" і "Червона рута".
Каже, мати й тітка нині вже не вишивають.
— Мамі 75 років, вона перенесла інсульт. Тітці — 74. Зір уже не той, що раніше. А колись тітка вишивала сорочку Назарію Яремчуку, білим по білому. Він її не встиг забрати, бо помер від раку. Тітка залишила сорочку на пам"ять. А тітчин чоловік Микола, — пригадує раптом Трандафіра Сушинська, — в армії дружив зі співаком Дмитром Гнатюком. Гнатюк до нас на храм на Троїцю приїздив.
Одну сорочку Роза Сушинська вишила для покійної співачки з Полтави Раїси Кириченко.
— Я познайомилася з нею на Андріївському узвозі. Вишила бісером мережки, рукава, низ, навіть на спині зробила вишивку. Така робота дорого коштує. Але я віддала їй за 420 гривень.
1959, 5 червня — Трандафіра Сушинська народилася в с. Снячів Сторожинецького району Чернівецької області
1965 — вишила бісером першу стрічку
1979 — народилася донька Світлана; нині працює хореографом
1987 — народився син Владислав; вивчився на різб"яра по дереву
1988 — загинув перший чоловік Трандафіри Юрій Писарюк
1989 — жінка працює директором будинку народної творчості в с. Снячів
1994 — закінчила відділення режисури училища мистецтв імені Воронкевича в Чернівцях
2002 — вишила сорочку для співачки Раїси Кириченко
2 
35413
Коментарі
1