"Тихо протягнув, що любить. Сказала: "Раз вийшов із коми, пора женитися"

 

— Невеличке весілля готували на кінець червня. Мені купили весільне плаття і туфлі, а Саші — костюм. Планували гуляти у моєму рідному Вознесенську на Миколаївщині. Замовили ресторан, у якому раніше працювала адміністратором. Але Саша дістав поранення. Це перекреслило всі наші плани, — каже 22-річна Анна ЧУБЧИК. В обласній клінічній лікарні ім. Іллі Мечникова в Дніпрі побралася з кіборгом Олександром БЕСПАЛОВИМ, 24 роки, із Миколаєва.

21 травня Олександр Беспалов на Донбасі зазнав важкого поранення. Куля пройшла крізь око й зупинилася біля потиличної кістки. Після операції 11 днів був у комі.

— Провідувала коханого день у день, — розповідає Анна Чубчик. — Мене питали, чи ще не задовбалася. Страшили, що може залишитися дурачком. Та я не збиралася від Саші відказуватися. Уже навіть змирилася з думкою, що буду його доглядати. Вирішила: значить, така у мене доля. Та коли він прийшов до тями, зрозуміла, що залишився таким, як і був до поранення.

Тримала його за руку. Саша розплющив очі й моргнув до мене. Почав ворушити губами. Упізнав. Потім тихо протягнув, що любить мене. Сказала: "Раз вийшов із коми, пора женитися".

За день оформили документи для розпису. Провести церемонію вінчання запросили місцевого священика.

— Я швидко побігла в магазин. Купила звичайну сукню. Волонтер Майя Норкіна зробила мені зачіску і макіяж. Кольца у нас були, ще раніше їх купили, — говорить молода. — Ніколи не думала, що доведеться розписуватися у такому місці. Наше весілля запам'ятаємо на все життя. Змонтуємо фільм і подивимося за років 20–30. Батьки хотіли приїхати на розпис у реанімацію. Відговорила.

Урочистості проведуть після одужання Олександра. Він уже піднімається з ліжка, потрохи ходить.

— Саша має чудовий апетит і щоразу повторює, як добре, що я смачно готую. Завжди просить купити ще щось солоденьке. Любить фрукти, тортики, пірожинки і йогурти, — каже Анна. — Через травму в Саші працює лише половина головного мозку. Мають зробити ще дві операції: вставлять кістку в череп і очний протез. Після цього плануємо відправити Сашу на реабілітацію за кордон.

Нині Анна Чубчик — на шостому місяці вагітності. Чекають на сина.

— Кожний день Саша гладить живіт. Обіцяє прийти на виписку маляти, як нова копійка. Назве сина Олексієм. Потім плануємо народити доньку. Ім'я для неї вже я вибрала — Ангеліна. Тепер у Саші є заради кого жити. Він змирився, що немає ока. Буває, задумується, як йому спалити того сєпара, який його підстрелив. Зупиняю. Лікарі з того світу вернули, а він знову на війну рветься. Не пущу вже нікуди.

Пара познайомилася випадково на лавці біля під'їзду будинку, де мешкає сестра Анни.

— Саша дивився на мене, а потім випалив: "А ты не взлетишь с такими ресницами?" Подумала, дурачок якийсь. Посміялися і знову зустрілися через місяць. Я влаштувалася у кредитну компанію. Він прийшов сплатити кредит за товариша, який не зміг сам приїхати. Потім попросила, щоб підключив мені пральну машинку. Нагодувала його борщем зі свинячими реберцями. З того часу почали зустрічатися. Саша забирав мене з роботи. Ходили в кіно. Раз на місяць їздили до моїх батьків у гості.

За три місяці після знайомства Олександр поїхав у зону ООС. Коли дізнався про вагітність коханої, вирішив покинути військову службу.

— Батьки уже чекають нас удома, — говорить Анна. — Будемо жити з ними у двоповерховому будинку. Мама одразу сказала: "Доця, не переживай. Поможемо. На ноги поставимо Сашу. Ходитиме з папою на рибалку". Саша — сирота. Мами не стало, коли був маленький. Батько помер торік від раку.

×