У селі Красносілля Чигиринського району Черкаської області 54-річну Тетяну Литовченко називають дільничною. Відтоді як вона стала помічником дільничного інспектора, в селі не крадуть курей і не дебоширять п"яниці.
У гості до Тетяни Луківни приїхала 23-річна невістка Світлана з онукою. Вони вже збираються додому.
— Підожди, на свої чеверяшки, — доганяє Світлану свекруха у дверях із дитячими черевичками в руках. — Оце два тижні, як 27-річний син Юрій із сім"єю переїхав від нас. Хату поряд купили. Невістка знову вагітна — на четвертому місяці. Мріють про сина.
Тетяна Литовченко залишилася з 55-річним чоловіком Віктором та 94-річним батьком Лукою Васильовичем. Віктор працює механіком у місцевому господарстві "Красносільське". Зустрілися вони в Черкасах.
— Я на грузовику робила шофером, а він — на автокарі. У гаражі познакомилися, — розповідає вона. — Я жила тоді в гуртожитку. То він місяць приходив і під ним сидів. Вихожу рано — сидить. Ну, думаю, сиди. Аж через місяць заговорили.
1977 року одружилися, мешкали в гуртожитку в Черкасах. Навесні Тетяна пішла в колгосп "Черкаський" трактористкою. Обробляла поля хімікатами.
— У мене від них отравлєніє було. У лікарні лежала, дихати не могла. Тоді вирішила в рідне село Красносілля повернутися. У колгоспі нам цю хату виділили.
Жінка працювала дояркою, завгоспом, начальником пожежно-охоронної служби.
— У когось із селян на випасі корову вкрали. Приїхала міліція розбиратися. Розпитали мене. А тоді запропонували бути помічником дільничного. Я кажу, не знаю. Нащо воно жінці лізти в таке? Але вмовили. Бува, прибігають серед ночі жінки, плачуть, що чоловік напився — у вікна грюка. Діти бояться. То хтось же його має усмирити.
Як машину ремонтувати, то удвох під нею лежимо
Каже, останнім часом по допомогу рідко прибігають. А спочатку щоночі хтось бився.
— Сусід під Новий рік напився. Приїхав до нього товариш. Привіз якусь молодицю. Споїли її і викинули в сніг. Я того товариша раком у замет швиргонула. Ледве жіночку спасли, так замерзла.
Тетяна Луківна надягає синю міліцейську форму, показує. Тоді перевдягається в потертий халат. Каже, зі зброї має лише газовий балончик, але не користується ним.
— Я тут не боюся нікого. Десь словом, а десь і матом, — пояснює. — Але готую документи на ствол із гумовими кулями. За свої гроші куплю, гривень 700 треба.
Зізнається, що з дитинства мала хлопчачі звички.
— Мати грозилася кишені в платті позашивати. Бо з трьох років підбирала гайки, болтики. У школі хотіла бути ветеринаром або лікарем. Але грошей не вистачало, треба було йти працювати.
Розповідає, що вдома не ділять хатню роботу на жіночу й чоловічу:
— Я стіраю, а чоловік полоще. Як машину ремонтувати, то удвох під нею лежимо. Як їсти варити, теж разом. У мене й син варить. І хліб пече. А я люблю рибу смажити.
Раніше в Литовченів був "запорожець". Господиня каже, що на нього йшло багато грошей.
— Зараз як треба, то в сина "москвича" беру. Міліціонери мене не спиняють. Здоровкаються здалеку, — поправляє зачіску.
Над ліжком поряд з іконою висить пучок сухого листя.
— Це липа, — каже жінка. — Є повір"я, що зірвана на Зелені свята липа береже від грому. Я грому страшне боюся. Оце як гроза, чоловік собі хропе. А я заб"юся в куток і не ворушуся. Як була мала, сховалася під стріхою від грози. А блискавка в сусідський свинарник ударила. Прямо коло мене шугнула.
Тетяна Литовченко проводить до траси. Одягає чорну куфайку. На вулиці дістає з кишені цигарки "Ролсен", закурює.
— Я з 1972-го курю — як на грузовику перевернулася. Ребра поламала, а в больницю не пішла. Нічого, зрослися.
Із жінкою вітається водій маршрутки, що їде з Чигирина до Черкас.
— Мене всі знають. Як із двору свисну, маршрутки спиняються навпроти хати, — сміється вона.
1953, 1 січня — Тетяна Литовченко народилася в с. Красносілля Чигиринського району на Черкащині
1970 — поїхала на курси водіїв до Чигирина
1971 — влаштувалася водієм на Чигиринському АТП 23046
1972 — узимку потрапила в аварію на вантажівці ГАЗ-51
1977, жовтень — у Черкасах вийшла заміж за водія Віктора; переїхали в Красносілля
1980, 3 травня — народився син Юрій
2005 — стала помічником дільничного інспектора; син Юрій одружився зі Світланою
2006, 17 липня — народилася онука Жанна
8 
35413
Коментарі
2