"Таке чуство, що ці гроші в нього видираю"

 

14-річному Олександрові Задорожному із села Сосонка під Вінницею було 2 роки, коли батьки розлучилися.

— Кинула, бо пив і бив, що аж кров із носа йшла, — пояснює 33-річна Світлана. — Забрала манатки і до мами. Вона з дитиною сиділа. А я на роботу пішла в столову — салати різала.

Перші аліменти Світлана отримала у розмірі 10–12 грн. Стільки вираховували щомісяця із чоловікової зарплати. Що не рік сума зростала на 10–20 грн.

— Домовлялася з бухгалтерією підприємства, де він робив, що аліменти забиратиму як не грішми, то зерном. Ми у мами тримали хазяйство.

Три роки тому Світлана влаштувалася до вінницького ресторану "Поділля" кухарем.

— Стало легше, почала більше заробляти. Но дитина ж росте. Що це за аліменти у 100 гривень? Осінню пішла в суд. Перещитали за останній рік 4 тисячі гривень. Тепер колишній має сплачувати щомісяця по 400 гривень.

Віктор Задорожний віддав майже весь борг, бо судові виконавці у січні 2011-го пригрозили йому кримінальною справою.

— Виконавча служба приїхала до нього. Майна в нього нема, хата оформлена на матір. Обійшли подвір'я і попередили, що в слєдующий раз конфіскують свиню. То він її продав і віддав 2,5 тисячі, а потім ше 1,8 тисячі гривень.

За несплату аліментів чоловіка могли посадити на три роки.

— Осьо получила 400 гривень. Но тисячу ще должен. Каже, нічим платити. Не робить зараз, — додає Світлана.

До розлучення Задорожні працювали в колгоспі. Він — трактористом, вона сапала городину. Після розлучення обоє живуть у селі. Світлана півтора року в цивільному шлюбі з односельцем 42-річним Ігорем.

За гроші, які отримала від колишнього чоловіка, купила синові ноутбук.

Зі школи приходить Олександр. Чує розмову.

— Як ходив посівати у січні, то батько дав два рублі, — розказує. — Чужі й то більше давали. По дорозі йде, не поздоровається.

— Таке чуство, що ці гроші в нього видираю, — додає Світлана. — Каже мені, шоб я тішилася тим, що дав. Будто то мені лічно.

Віктор Задорожний відмовився говорити.

×