До авіаційно-спортивного клубу під селищем Сутиски Тиврівського району на Вінниччині приїхали депутат Донецької облради 39-річний Олег Набієв із другом-нардепом Олександром Касянюком, 44 роки. Роздивляються літак Ан-2, який щойно пригнали з Хмельницького. Тим часом над аеродромом летять понад 30 лелек.

— Никогда такого не видел, — дивується Набієв. — Это хороший знак! Пусть самолет этот приземляется только с включенным двигателем. Через полгода планирую впервые в жизни прыгнуть из него с парашютом. Пока что не могу из-за травмы колена.

Апарат чиновники дарують православній парашутно-десантній школі ім. цесаревича Олексія, що в райцентрі Погребище Вінницької області. З куратором школи священиком Віктором Хоменком, 41 рік, Набієв познайомився в Єрусалимі.

— Попросив його чимось допомогти нашій школі. Він відповів: "Батюшка, моліться, а ми знайдемо і дамо!" — говорить священик. Він колишній десантник. Про військове минуле розказувати відмовляється.

Літак випустили 1985-го. За годину роботи він спалює 200 л пального. Замість авіаційного бензину його після капремонту можна заправляти 95-м. Набієв придбав його за $25 тис. у хмельницької авіакомпанії.

Священик із 23 учнями десантної школи готується до стрибка з парашутом. Під підрясник надів камуфляжний костюм.

— Діткам висоту давайте 1000 метрів, мені 1300 мінімум, — домовляється з пілотами перед стрибком. — Разом із вихованцями щотижня приїжджаємо у Сутиски. Без причастя та сповіді до стрибків із парашутом не допускаю жодного.

У школі займаються 50 учнів. Стрибати можна з 14 років, з письмового дозволу батьків.

— Я спочатку вагався стосовно дівчат, — продовжує священик. — А потім подумав: якщо вони хочуть теж стрибати, то чому ні? В Ізраїлі он дівчата служать в армії. Стрибки дуже міняють людину. Після польоту на світ дивишся іншими очима.

26-річна Олеся Горобець стрибатиме 11-й раз.

— Уперше боялася. Тепер не так, але щоразу переживаю. Коли вже стрибнеш, про все забувається. Відчуваєш, наче ти маленька молекула, яка доповнює ціле небо.

За підготовкою спостерігає її матір 54-річна Майя Василівна:

— Я і сама спробувала б. Та не дає позвоночник, стерті диски. А Олесі завжди подобалася військова форма, ще у дитинстві мріяла хоч день побути в армії.

Перед стрибками молодь інструктує 44-річна Тетяна Сандул. У парашутному спорті вона 30 років, має дві тисячі стрибків.

— У кедах не можна. Я вас не допущу, — Сандул роздивляється взуття двох дівчат у чорних велюрових костюмах. — Найкраще підходять бєрци або кросівки на товстій підошві, щоб не сковзали при приземленні.

Тетяна Сандул підводить учнів до імпровізованих дверцят літака. Стрибають із 1,5-і 3-метрової висоти.

Молодь ведуть на медобстеження. Одного хлопця через низький тиск не допускають до стрибка. Кажуть, може знепритомніти у польоті. Допущених везуть на летовище. Учні в літак сідають по 10 осіб. Читають молитви "В путь шествующих по воздуху" та "На добру справу".

У повітрі кожен з учасників перебуває 15 хв.

— Було страшно перші три секунди, коли інструктор підштовхнув у спину, — ділиться враженнями Юрій Воловик після приземлення. — Як купол парашута відкрився — настрій покращився, хоч руки-ноги трясуться досі.

×