Довгожительці з Гнатівки Новгород-Сіверського району Чернігівщини Василині Панфілець, яку в селі всі кличуть бабою Васею, у січні виповнилося 100 років і п"ять місяців.

Двері невеличкої сільської хати відчиняє донька господині — 66-річна Євдокія Пшенична.

— Заходьте. Мати якраз обідає, — запрошує. — Наша баба сама живе. До мене ніяк не хоче перебиратися. А я тут поряд. Он через дорогу моя хата.

У натопленій кімнаті, звісивши ноги з ліжка, худа сива жінка сьорбає молоко із замоченою в ньому булкою. Поряд на табуретці — трилітрова банка молока і хамса у залізній мисці.

— Це тільки місяців зо два, як мати прихворіла, я їй стала готувати, — продовжує Євдокія. — А то вона сама собі й борщу зварить. Ще й каже, що я такого смачного не приготую. Рік тому  картоплю копала, цибулю в"язала. Газети й досі без очок читає. І шиє так же. Пам"ятає геть усе. Піч сама топить. Тільки трохи стала глухувата.

— У мамки нас четверо було, — вставляє своє слово баба Вася. — Одна я довгожителька. Уже нікого з братів немає в живих.

Василина Панфілець згадує, що з матір"ю косили і в"язали у панів. Два клунки борошна заробили.

— У дірку в паркані я малою на панський двір часто дивилася, — згадує жінка. — Дивлюся і приказую: пан, пан, я їсти хочу! Виніс він хліба, булки, сала, оселедець. А жінка в нього скупа була.

У дитинстві Василина разом з дівчатами пасла корів і в  коноплях знайшла золотого годинника:

— Розламали ми його на частинки, щоб усім пастушкам вистачило. Мати з моєї частини зробила собі й мені по сережках. У голодний рік їх на харчі виміняли.

Василина пішла заміж у 17 років. Та пожила зі своїм Омельком лише дев"ять місяців. Потім він раптово вмер. Другий чоловік знайшовся, коли їй було 36. Єдину доньку народила лише через п"ять років. Чоловік з війни так і не повернувся. Вдовицею все життя прожила.

— Приймаків мала, бо я гарна була, — каже жінка. — Та, бува, прийде який, а назавтра піде. Донька їхнє шмаття з хати викидала. Я заради неї й жила.

Баба Вася любить їсти смажене м"ясо, сало й затягувати народні пісні. Ще їй подобається святкувати день народження. Щороку відзначає — з гостями і подарунками. Доньці пироги замовляє.

На століття Василині Панфілець передали вітальну листівку від президента Віктора Ющенка. Депутат Віталій Корж подарував теплу кофту. Керівники району — ковдру, а сільський голова — скатертину.

1907, 11 серпня — Василина Мащенко народилась у с. Гірки Новгород-Сіверського р-ну Чернігівщини
1919 — помер батько, його скинув кінь
1924 — вийшла заміж і через дев"ять місяців стала вдовою
1936 — удруге одружилася з Павлом Панфільцем із с. Кудлаївка
1941 — народила доньку Євдокію; чоловік невдовзі загинув на фронті
1960 — видала доньку заміж
1961 — з"явилася на світ онука Валентина; за сім років — онук Юрій
1988 — донька купила Василині Панфілець хату в с. Гнатівка
1993 — онука Валя народила правнука Юрка
2005 — поховала 37-річного онука Юрія
2007, 11 серпня — відсвяткувала 100-й день народження

×