27 липня 2002 року під час авіашоу на Скнилівському летовищі у Львові Стефан Козак втратив 24-річного сина Григорія. Дружина Ольга померла торік — наступного дня після вироку суду у "скнилівській" справі.
58-річний Стефан Козак живе у чотирикімнатній квартирі з донькою Ганною, зятем Андрієм і 5-місячним онуком Яремою. Роботи не має. Через публічні виступи проти місцевої влади керівництво усунуло його з посади заступника директора ВАТ "Алмаз-інструмент".
— Два роки тому я влаштувався технічним директором у відпочинковий комплекс "Озерний край". Якось туди зайшов міський голова Пустомит. Побачив мене, поговорив із власником, і наступного дня мене звільнили. Чому? Бо я всім кажу у вічі правду, а чиновники цього бояться, — усміхається.
Із Стефаном Козаком сидимо на лавці у скверику, на площі Петрушевича у Львові. Він у червоному спортивному костюмі. Поруч припаркував скутер "Хонда".
— Їздив за місто покататися, — розповідає. — Маю дачну ділянку в лісі біля Рудна, там гарний садок, будиночок. Колись на дачі всією сім"єю відпочивали. Тепер не хочу туди заходити сам. До хвіртки проїхався — і назад.
Того дня, коли сталася трагедія, Стефан Козак якраз повертався з дачі. Дорогою заїхав на Скнилівське летовище — домовилися з сином зустрітися на авіашоу.
— Перед одинадцятою Гриць подзвонив мені: "Тату, ходіть. Уже все починається". Це останні слова сина, які я чув, — Стефан дивиться вбік.
Коли літак упав, Козак був біля трибуни. Через це й не загинув.
— Як нині пам"ятаю купу чорного диму, вогню, кругом мене бігають люди, щось кричать. Раптом я побачив друга сина. Він сказав, що всі побігли до моста за аеродромом. Але Григорія там не було.
Стефан оббігав усі лікарні, бачив усіх поранених, та сина не знайшов. Наступного дня разом із двома шваграми і друзями подався в морг.
— Там чотири кімнати, повсюди було багато крові, — зітхає. — Я два рази обійшов усіх, але Гриця не побачив. У військовій прокуратурі знайшли його босоніжки. Виявилося, сина випадково віднесли у рефрижиратор, де тримали опізнані тіла.
Григорій закінчив Львівський державний інститут фізкультури, був майстром спорту з боксу. Працював менеджером у компанії "Хосаро".
Після смерті сина мати захворіла на меланому ока, її прооперували в Одесі. Хвороба перейшла у метастазу печінки.
У військовій прокуратурі знайшли його босоніжки
— Я коли з суду повертався, дружина мене у дверях зустріла. Сказала: "Не кажи нічого, я все по телевізору бачила". Оля ніяк не могла заспокоїтися, що покарали лише пілотів, а замовники того шоу залишилися на волі. Наступного дня вона померла.
З дружиною Стефан Козак прожив 33 роки. Вони познайомилися на львівському заводі "Кінескоп", куди пішли працювати після навчання.
— Оля керувала табельним бюро. Вона така добра була, аж світилася. Я одразу це відчув. Ми зустрічалися чотири роки, потім одружилися. Я її називав матір"ю Терезою.
Сам Стефан Козак переніс два інфаркти, операцію на серці. Йому дали третю групу інвалідності.
— Тепер дотримуюся дієти — їм тільки фрукти й овочі. За останні півроку схуд на 10 кілограмів.
До смерті сина він займався гуртовою торгівлею і мав свій офіс. Потім створив громадську організацію "Скнилівська трагедія". Витребували кошти від обласної держадміністрації на спорудження каплиці і Сегменту пам"яті на місці катастрофи.
Чоловік каже, що потерпілі у перші дні після трагедії не відчували державної підтримки. Міністерство оборони навіть не вибачилося. Досі, за два роки після вироку суду, більшості не виплатили моральної компенсації. А всього тоді загинуло 77 людей.
— Я також за сина нічого не отримав, — каже Козак.
Дивиться на годинник.
— Мушу йти, бо на мене чекають, — підводиться з лавки. — Світлана також втратила сина на Скнилові. Хочемо повінчатися з нею до кінця року, бо наступний — високосний. Сьогодні зранку я отримав благословення від матері. І донька за мене рада.
2 
35413
Коментарі