— Шаблі роблю найчастіше для реконструкторів історичних боїв. У XVII столітті їх повинні були мати всі вояки. Лише бідні не могли собі цього дозволити, — каже киянин 44-річний Руслан АНИСЕНКО. Він керує військово-історичним клубом "Росичі". Його члени беруть участь у реконструкції боїв Середньовіччя.
Із Русланом Анисенком зустрічаємося біля його майстерні на околиці Києва. З колегою Орестом за станком — рівняють обладунок для ноги.
— Нещодавно повернувся з турніру в Данії. Вечорами доводилося ходити лугом по росі. Частина захисту заіржавіла. Під час бою відвалилася. Тепер ремонтую, — пояснює й показує зім'яті металеві поножі — захист для ніг. — За обладунком слід доглядати, чистити, адже виступаємо у будь-яку погоду. Цей активно використовую кілька років, тому такий затертий.
Руслан Анисенко займається історичною реконструкцією понад 25 років. 2017-го посів друге місце на міжнародному чемпіонаті лицарських боїв у Данії.
— Трішки не вистачило для "золота". Виступав в одиночному бою в категорії "зі щитом і мечем". Перше місце виборов поляк, — продовжує. — Перемогу рахують по кількості завданих ударів. До фіналу пройшов вісім боїв. Один триває кілька хвилин. Утомитися встигаєш, бо повний обладунок важить до 30 кілограмів. Меч зі щитом додають ще 5.
Захист повинен закривати майже все тіло. Якщо маєш десь прогалину, туди обов'язково прилетить удар. У боях є правила. Мета — повалити противника, а не завдати тілесних ушкоджень. Трапляються вивихи, коли невдало впав. Від ударів можуть лишитися невеликі синці. Гадаю, футбол чи теніс травматичніші, ніж історична реконструкція.
Руслан відкриває багажник автомобіля, що стоїть поряд. Витягає замотані в плівку мечі завдовжки близько метра.
— Із ними їздимо на змагання. Сьогодні захист учасників історичних боїв, як у герцогів чи графів XV століття. Одиниці могли собі такий дозволити. Шолом коштував, як три корови, меч — як п'ять.
На території України лицарські бої теж були. Та в радянські часи нашу країну вилучили з європейського контексту. Хроніка йде до падіння Києва від монголо-татар 1240 року, а потім одразу виникнення Москви і козацтво. Хоча на нашій території відбувалося те ж, що в Європі. Тільки зі своїми особливостями.
Майже 12 років Руслан Анисенко займається ковальством.
— Якщо купувати повний комплект амуніції і зброї, сума може сягати 40–100 тисяч гривень. Початківці стільки не витрачають. — Радимо частину речей робити самому чи шукати вживані. Хлопець із нашого клубу навчився шити середньовічні штани, сорочки. Спочатку для себе, потім і для інших. Хтось опановує роботу зі шкірою. Щороку майстрів-реконструкторів більшає.
Якось спробував виготовити частину обладунку сам. Відтоді зайнявся ковальством. Мечі для турнірів роблю часто, бо за два-три роки активного користування ламаються. Мої вироби не вважаються холодною зброєю. Це макети історичної зброї — мають тупі краї й заокруглені вістря. Однак на митниці інколи затримують.
2 
35413
Коментарі