"Нашому внукові 35 років. Має вищу освіту, але за спеціальністю не працює, — пише 75-річна Марія Петрівна із Полтавщини. — Після служби в армії поїхав працювати до Києва. Жив у цивільному шлюбі з дівчиною, але розійшлися. У столиці вже 10 років, та постійної роботи не має. Їздив на трохи у Польщу, але в нього там не склалося".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею фото зеленоокого чоловіка у коричневому піджаку.
— Внук довго не затримується на одному місці, тому заробітки залишаються низькими. З дружиною розійшлися через дурницю. Міг повернути стосунки, якби захотів. Звик жити для себе. Боїться створювати сім'ю, не хоче відповідальності. Та холостякувати йому залишилося недовго. Навесні познайомиться з жінкою, якій скоро шукатиме обручку. Прабабусею станете 2021 року.
"Сину 43 роки, а він досі холостяк, — розповідає житомирянка Юлія Данилівна, 61 рік. — Із жінками зустрічається, та далі двох-трьох тижнів стосунки не тривають. Я навіть точно не знаю, скільки маю онуків. Каже, минулого року від нього завагітніли три жінки. А я йому: "Саня, що ж ти робиш? Хто буде аліменти тим дітям платити?" У нього ж роботи постійної нема. Ходить по шабашках".
Вкладає у конверт фото бороданя у червоних футболці й кепці. Він тримається за штурвал. На звороті підпис: "Під час відпочинку в Криму, червень 2010 року".
— Створити сім'ю Олександру заважає психологічна травма. Кілька років тому освідчився коханій, але та обрала іншого. Через це почав мститися усім жінкам. Свої любовні пригоди перебільшує, щоби позлити вас. Зараз від нього вагітна одна жінка. Та матеріальних претензій висувати не буде. Поява первістка на світ змусить сина змінити погляди на стосунки. Запропонує жінці жити разом. Невістка вам буде до вподоби, бо знаєте її не один рік.
"Півтора року тому чоловік успадкував хату і 7 соток землі, — пише 52-річна Тетяна Володимирівна із Волинської області. — Ми планували ділянку продати, але чоловіка ніби хтось підмінив. Він покинув роботу і вирішив жити у селі. Заявив, що хоче вирощувати картоплю, полуницю, завести сад. Валєра мав гарну роботу і впливову посаду. Його рішення не розумію ні я, ні наші сини. Хату залишив йому брат Іван. Помер у 47 років. Йому ще 2000 року гадалка сказала, що до 50 не доживе. Коли служив в армії, їх направили зносити старий цвинтар. Розкопували могили і рівняли все із землею. Вже тоді його мати казала, що за це доведеться заплатити. Він рано втратив дружину, дітей не мав. У кінці 2017-го два дні не виходив на зв'язок. Івана знайшли у ліжку. Серце зупинилося уві сні".
Біоенергетик заплющує очі. Кладе праву долоню на фото сивого чоловіка. В одній руці він тримає кошик, в іншій — цигарку. На звороті підпис "Мій Валєра".
— Як би не хотіли втримати чоловіка у місті, він повертатиметься у село. Тут щасливий, бо займається справою, яку любить. Коли сад почне плодоносити, зароблятиме на цьому не менше, ніж на роботі, з якої звільнився. Не картайте його за такий вибір. Утрата брата заставила замислитися, чого хоче насправді, яким є його покликання.
"Чоловік узяв чотири кредити і програв їх на автоматах, — розповідає у листі киянка Галина, 26 років. — Свекруха лікувала його від ігрової залежності. Тепер він знову зірвався. Спочатку напозичався грошей у родичів і друзів. Брехав, що мені треба на операцію. А коли програв їх, пішов у банк. Повідкривав кредитки, мене зробив поручителем. Коли дізналася, який у нас борг, хотіла вити від болю. Свекруха день і ніч плаче. Каже, щоби розійшлася з ним і вийшла заміж за іншого. Ігор, щоб не покинула його, купив тур на Балі. Питаю, де взяв гроші. Здав у ломбард золото своєї мами".
— Щоби погасити кредити сина, свекри поїдуть на заробітки. Якщо не продовжите лікувати чоловіка, усе, що заробить, далі спускатиме на ігри. Для того мало зачиняти його вдома. Зареєструється в онлайн-казино. Вам не раз уриватиметься терпець цього року, але до розлучення не дійде. На кілька тижнів переїдете жити до батьків. Повернетеся до чоловіка, коли дізнаєтеся, що вагітна.
"Прожили з дружиною у шлюбі 51 рік, — пише 73-річний Олександр Павлович із Хмельниччини. — Чи можна це назвати шлюбом? Вона живе в Італії, а я в Україні. 2004 року дружина поїхала на заробітки. За ці роки ми стали зовсім чужими. Я не ревнивець. Знаю, що вона мала близькі стосунки з одним чоловіком. Що на нас чекає далі?"
— Досить жити минулим і прокручувати у голові різні сценарії. Якби хотіли бути із дружиною, давно б усе продали і поїхали за нею. Та щось тут тримає. Чи не почуття до іншої жінки? Не картайтеся за вибір. Не дорікайте за флірт. Довіртеся серцю і дійте без сумнівів.
4 
35413
Коментарі