"Хочу продати дім або обміняти на квартиру, — розповідає у листі 65-річний Віктор Романович із Полтавської області. — Чи краще зачекати, доки коронавірусна криза мине? Не знаю, як далі складеться моє життя. Я вже 10 років на пенсії. Раніше працював на залізниці машиністом".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Сканує долонею фото чоловіка у вишневій сорочці. Заплющує очі.
— Думки про минуле не дають рухатися вперед. Не шкодуйте за пережитим. Попереду кращі часи. Робіть те, що задумали. У травні отримаєте кілька цікавих пропозицій. Вигідніше буде оселю продати. За виручені кошти купити квартиру. Плануєте переїзд за межі області. Причина — кохана жінка. Не чекайте, що вона проявить ініціативу першою. Беріть справу у свої руки. Надто довго терпіли розлуку з нею. Чому б не поселитися ближче? Налагодите особисте життя, й багато інших проблем стануть несуттєвими. До жінок, які шукають з вами зв'язку в інтернеті, швидко втратите інтерес.
"Коли я була молода, зустріла на зупинці циганку, — пише в листі вінничанка Олена Володимирівна, 58 років. — Було повно людей, але вона підійшла до мене. Взяла за руку й аж зойкнула. Говорить: "Буде тебе навесні кликати хлопець заміж, не йди. Добра тобі цей шлюб не принесе. Почекай рік і зустрінеш свою долю". Не повірила. З Артемом ми були давно знайомі. Кохала, тому й одружилася. Не раз кусала лікті. З полегшенням зітхнула, коли розвелася. Шкодую, що не зробила цього раніше. Чекала, доки діти повиростають. А вони мені тепер кажуть: "Чого ти від батька не пішла? Ми росли в страху. Він бив і виганяв на вулицю, а ми все це бачили". Недавно доньку видала заміж, син заручився. І в моєму житті з'явився чоловік. Живе у селі, кличе мене до себе. Проте не хочу кидати роботу. Він мені подобається, та чи варто нам з'їжджатися. Пропонує узаконити стосунки, але ми всього пів року знайомі. Боюся, що діти мене не зрозуміють. Він на 10 років молодший".
Вкладає у конверт фото з чоловіком. Бородань на голову вищий від неї, в окулярах. Жінка тримає в руках пекінеса.
— Чоловік вам подобається, тож нехай його вік не буде на заваді. Нарешті відчуєте себе бажаною й коханою. Проживете разом до кінця віку. Він з першого дня хотітиме узаконити стосунки, але ви довго не наважитеся на шлюб. Син цього року стане батьком. Донька не зможе завагітніти. Поїдьте разом у Володимирський собор, де зберігаються мощі святої Варвари. Просіть у великомучениці благословення на материнство. Не втрачайте надії. У доньки народиться двійня.
"Донька зв'язалася з одруженим чоловіком, — пише 49-річна Світлана з Івано-Франківська. — Він їй наобіцяв золоті гори. Каже, що жінку покине й поберуться до кінця року. Я прошу її: "Дитино, спинися! У нього троє дітей. Та ви все життя працюватимете на його аліменти". Синові теж ніби пороблено. Зустрічається з жінкою, яка вагітна від іншого. Хоче після Великодня розписатися і влаштувати весілля".
Надсилає фото доньки Іванни й сина Андрія. Дівчина в шкіряних легінсах і хутряній жилетці. Хлопець — у військовій формі. На звороті підпис: "Львів, 2015 рік".
— Весілля перенесете через карантин. Але це планів сина не змінить. Буде з жінкою, яку кохає. І дитину запише на своє прізвище. Ніколи не перейматиметься достовірністю батьківства. І ви не ставте це під сумнів. Окрім доньки, матиме ще двох синів. Іванна піде від коханого, бо втомиться чекати. Побереться зі своїм шефом. Через це зіпсує відносини з колегами. Багато хто їй заздритиме. Але це не повинно стати на заваді сімейному щастю. Колишній коханий надокучатиме, доки не заблокує його номер.
"Сестра живе з чоловіком, який її б'є, — пише 38-річна Євгенія з Волинської області. — Наступного дня клянеться, що любить. Але хіба то життя? Вона з ним, бо в нього гроші. Дарує їй все, що захоче. Раз побив — купив шубу, вдруге — телефон. Я прошу її покинути нелюда, доки не пізно. Вона молода й гарна. Давно могла вийти заміж за нормального".
— Сестра скоро покине цивільного чоловіка. Навіть звернеться до поліції, аби зняти побої. Частина його подарунків лишиться у квартирі, яку зараз знімають. Піде від нього в тому, з чим прийшла. Замки у квартирі змінить. На поріг не пустить. Нехай не шкодує. Доля готує для неї особливу зустріч.
"Працював пів року в Польщі, — пише 32-річний Іван із Київської області. — Потім рвонув у Швецію. Два літа відпахав на фермі. Придбав біля столиці по квартирі для себе й матері. Ремонт зробили й тільки тоді з'ясували, що жити там нам не дадуть. Будинок не підключили до каналізації. На суди вже пішло 20 тисяч. Знав би, що так буде, купив би собі хату в Польщі. Зараз перебрався в село. Грошей нема, роботу втратив через карантин. Мати каже, нещастя притягують дерева, які батько посадив біля дому. У дворі ростуть ялина, верба й береза".
— Чому не віддали перевагу фруктовим саджанцям? Березу й вербу вирощувати біля домівки не можна. Хочете, щоб береза стала захисником, посадіть за парканом біля дороги. Невдачі притягує сосна, сльози й печаль — верба. Не втрачайте надії повернути гроші, які вклали у нерухомість. Забудовника притягнуть до відповідальності. Отримаєте менше, ніж сподівалися. За компенсацію купите іншу квартиру в столиці.
4 
35413
Коментарі