70-річна Зоя Хужко — сестра оперної співачки Євгенії Мірошниченко, 76 років. Вона живе в центрі Києва разом із 43-річним сином-інвалідом Олексієм. Під диваном у вітальні гризе капці собака Джина — гібрид пуделя зі спанієлем.
Господиня на невеликій кухні смажить яєшню з салом. Прикриває над раковиною штукатурку, що обвалилася.
— Ця квартира стара. Її простіше продати, ніж зробити ремонт, — зауважує.
Перепрошує, що немає борщу.
— Із трьох сестер — мене, Людмили та Жені — найкраще готує Євгенія Семенівна, особливо вареники. В дитинстві вона була заводійка: по дахах лазила, ластів"ячі гнізда дерла. Я ходила за нею як нитка за голкою. Женя з хлопцями бігала на баштан красти кавуни. Мене сестра вирішила приспати і нагодувала беленою. Мене забрали в лікарню, відкачали. Женя так плакала! Я в неї — предмет особливої уваги. Вона мене по життю веде.
Сестри разом закінчили ремісниче училище.
— Євгенія Семенівна — слюсар з ремонту радіоапаратури, телефони собі ремонтує. Притягнула мене у Харків, коли мені було дев"ять років, а в училище брали з десяти. Сіла перед начальником трудових резервів, — жінка складає руки на грудях, закидає ногу за ногу, — і сказала: "Не зійду з місця, доки не візьмете сестру". Начальник знав нашого батька, тому взяв. Я вивчилася на токаря.
1952-го Євгенія Мірошниченко вступила до Київської консерваторії.
— А я пішла токарем на завод імені Малишева, — розказує Зоя Семенівна. — Як активістка поїхала будувати залізницю Оренбург–Орськ. Жили там у вагонах-теплушках. На одному матраці спали, іншим укривалися. Температура мінус 27, а ми рубаємо мерзлу землю. Мені тоді було 18 років.
Знялася в десяти рекламах
Каже, сестра написала, що знялася у фільмі "Сон в летнюю ночь". Щоб переглянути його, Зоя Семенівна 150 км добиралася до Оренбурга в товарняку.
— А потім у відпустку приїхала до сестри в Київ. Вона говорить: "Збирайся, підемо в театр". Директором у ньому тоді був Віктор Гонтар — зять Хрущова. Запитав, що я вмію. Кажу: я токар п"ятого розряду. "Що?! З таким красивим обличчям і за станок? У міманс!".
На початку 1960-х Зоя Хужко почула, що організовують балет на льоду.
— Потайки від сестри пішла туди, кілька років танцювала. 1965-го, на другому місяці вагітності, поїхала на гастролі до Таллінна. Одягала корсети, стрибала. Через це потрапила в лікарню з кровотечею та загрозою викидня. У вісім місяців через кесарів розтин народився мій син Альошенька.
Зі спальні виходить Олексій. Зростом він матері до плеча. У руках тримає фотоапарат. Поглядом блукає по стінах.
— Давайте я вас сфотографую, — пропонує.
— Він любить красивих людей, — м"яко каже Зоя Семенівна. — Іди, іди в кімнату, синочка. У дитинстві Альошенька переніс дві клінічні смерті, — пояснює мати. — Академік Амосов казав, що з таким, як у нього, діагнозом живуть 14 років. А йому вже 43!
Зоя Семенівна розповідає, що її чоловік Віктор сім років був прикутий до ліжка.
— Мав п"ять інсультів. Я годувала його, голила. Він прожив 70 років і два дні. Півроку тому упав у коридорі й помер.
Щоб заробити на ліки, жінка влаштувалася посудомийкою в ресторан "Меркурій" на території Республіканського стадіону. Згодом її перевели в кухарки. 1999-го гендиректор оперного театру Анатолій Мокренко взяв Зою Семенівну адміністратором. Вона розсаджувала глядачів у ложі, в якій колись сиділа царська родина:
— Коли Кучма приходив у театр, сідав у п"ятому ряду. А якось сів у "царській" ложі. Після того в ній змінили стільці, постелили килими і поставили ціну на квитки сто гривень, — згадує жінка.
Питаю, чи знайомила сестра її з відомими людьми.
— Космонавт Герман Титов приїжджав. Підписав мені фото: "Зайке от жизнерадостного дурака". А космонавт Павло Попович намалював синові орбіту, на якій літав довкола Землі.
Другий син Зої Хужко, 35-річний Костянтин, працює машиністом сцени в Нацопері. Одружений, виховує сина.
Господиня заходить до сусідньої кімнати, бере з серванта буклет "УкрСиббанку". Розказує, що знялася в десяти рекламах: молока "Бурьонка", горілок "Союз-Віктан", "Біленька", кондитерської фабрики "АВК".
— Першою рекламувала косметику "Алые паруса". Грала бабусю, яка видавала внучку заміж. Мовчала, бо треба було говорити українською мовою, а в нас у школі навіть уроків таких не було.
1936, 28 грудня — Зоя Мірошниченко народилася в с. Радянське Вовчанського району Харківської області в родині водія
1952 — закінчила Харківське ремісниче училище N5; токар на заводі ім. Малишева
1955 — будує залізницю Оренбург–Орськ у Росії
1959 — актриса мімансу в Київській опері
1960–1966 — артистка Київського балету на льоду
1963 — побралася із військовим Віктором Хужком
1965 — народився син Олексій, інвалід
1971 — закінчила Інститут культури, спеціальність "бібліотекар"
1972 — з"явився на світ син Костянтин
із 1999-го — працює в Національній опері адміністратором з обслуговування публіки
2007, квітень — помер чоловік
4 
35413
Коментарі