50-річний Ростислав Шевченко з Полтави книгу про матюки "Речі брані" видав у власній друкарні накладом три тисячі примірників. Він доводить, що нецензурні слова не мають нічого спільного з лайкою.

Зустріч Ростислав Шевченко призначає в друкарні. Приміщення орендує в підвалі Полтавського педуніверситету.

— У мене робочий безлад, — киває на завалений паперами стіл. Довгі вуса чоловіка закручені в спіральки, волосся заплетене в косу.

— Вуса, якщо їх правильно накрутити, можуть передбачати погоду. На дощ розкручуються, — пояснює чоловік. — А від слова "коса" взагалі походить назва козак. Козак не міг жити без коси. Завдяки їй трималася на голові шапка.

Каже, йому косу заплітає 8-річна донька Ганна. Шевченко живе в третьому шлюбі. Із першою дружиною податківцем Ольгою прожив сім років, вони мають дорослу доньку Світлану.

— Потім женився з поетесою Світланою, помилково, — нервово перебирає на столі папірці. — Бо чоловікові важко самому.

За Наталію Ростислав старший на 16 років. Жінка працює в обласному управлінні земельних ресурсів. Вони виховують доньку Ганну.

— Живемо із моєю мамою Євдокією Петрівною. Вона осліпла, — розповідає Ростислав.

У 1960-х родина Шевченків переїхала в Полтаву з села Мачухи Полтавського району. Звідти чоловік родом.

Йоб — маховий удар, коли билися рід на рід, казали: мать на мать

— Мама була вчителькою в школі. Їздила поїздом щодня з Полтави на роботу в Горбанівку за 10 кілометрів. Тато Віктор Дмитрович працював директором науково-технічної бібліотеки в Полтаві, помер 2006 року.

Ростислав Шевченко каже, що змінив багато місць роботи.

— Працював шість років у комсомолі. Ще з тих часів знаю нинішнього мера Полтави Андрія Матковського, голову облради Олександра Удовіченка. Кілька років був учителем географії в школі. Потім викладав політекономію в педуніверситеті.

У нього дзвонить телефон. Ростислав Вікторович бере слухавку, пояснює, що розмовляти не може.

— 1993-го брат Олександр розбився на машині. Йому було 26 років, — повільно продовжує Шевченко. — Я відійшов від роботи, від життя взагалі. Якби не вірив у Бога, навряд залишився б на світі. Згодом пішов на будівництво, а тоді відкрив власну друкарню.

Заходить чоловік із портфелем. Ростислав Вікторович простягає йому кілька книжок "Українська національна ідея". Додає стос власних книг "Речі брані".

Запитую, чи продається дослідження про матюки.

— Купують, — каже він. — Вирішив просити за них не менше 10–12 гривень. А в Києві продають за 15.

Матюки Шевченко вивчав кілька років.

— Ухопився за слово "піхва". Бо насправді — це те, куди запихали меч після бою. От як перекласти "ну, погоді"? Скажуть: "Ну, постривай". Та українці казали: "Ну, піжди". Піжди, піждиш, — перераховує. — Зброю після бою куди — в піжду, — примружує очі.— Жіночий статевий орган тут ні до чого. Його в давнину називали  лонь, лоно.

Ростислав Шевченко планує видати книгу "Брань", на 300–400 сторінок. Він читає лекції про нецензурні слова в школах, університетах.

— От кажуть — іди к й... матері. Це не лайка, — запевняє чоловік. — Це побажання голодної смерті. Йоб — маховий удар, коли билися рід на рід, казали: мать на мать. Битий рід виганяли зі своєї землі, прирікаючи на голодну смерть.

Запитую, чи сам вживає нецензурні слова.

— Тільки в первинному значенні, — запевняє Шевченко.

Заходить чоловік, вітається. Простягає паперовий пакунок. Ростислав дістає з нього сопілку.

— Це тобі подарунок, — весело каже гість.

— Зіграй, Олеже, — просить Шевченко. — Я не вмію грати, але спробую навчитися. Аби лиш був час і кому слухати.

1957, 12 листопада — Ростислав Шевченко народився в с. Мачухи Полтавського р-ну
1975— пішов служити в армію в Харкові
1978 — одружився з Ольгою
1979, 17 грудня — народилася донька Світлана
1980 — п"ять років працював секретарем комсомольської організації
1987 — заочно закінчив економічний факультет Харківського університету
1991 — одружився зі Світланою; викладав політекономію в Полтавському педуніверситеті
1993 — загинув брат Олександр
1998 — Ростислав відкрив друкарню; одружився з Наталею
1999, 28 січня — народилася донька Ганна
2004 — видав дослідження "Речі брані"

×