Родина Вартанянців живе на околиці Тбілісі, у Ісані-Самгорському районі. 71-річний Хачатур — кремезний колишній велогонщик і спортивний журналіст. Тереза, 57 років, — кароока, струнка, із волоссям до талії, викладала французьку мову. Їхня 20-річна донька Тамара вийшла заміж за два тижні до війни в Південній Осетії.
Щоби купити обручки молодятам, батьки продали свої. У весільну подорож пара поїхала до міста Боржомі. Поверталися, коли росіяни бомбардували залізниці.
Тереза розповідає про це на кухні своєї однокімнатки. Під столом стоїть 20-літровий бутель із червоним вином. Біля вікна — радянська швейна машинка.
— Я ніч не спала, все молилася, — жінка варить соус ткемалі зі слив. Бере з великої алюмінієвої каструлі півложки, пробує на смак, задоволено крекче й веде далі ламаною російською. — Думала: доїдуть — не доїдуть. Бомба, вона ж не знає, що весілля.
На кухню зазирає Хачатур.
— Росіяни в грузинських містах і селах навіть унітази крадуть, — говорить чистою російською. — Виродки, нелюди!
— Ти там був? — обрубує Тереза. — Ну навіщо їм використані унітази?
— Твоє діло — кухня, — обурюється чоловік. — Вона в мене нічого не тямить, вірменський дуб, — натякає на походження дружини.
— Хачик, у Вірменії дубів не буває, — стверджує жінка.
— Дааа? — не вгамовується Хачатур. — А хто не купив продуктів? Хто?
Сваряться грузинською. Потім чоловік пояснює: подейкують, що продуктів у Тбілісі лишилося на три дні. Росіяни ще довго стоятимуть у порту Поті, міст на Горі розбомблений, тому харчів нізвідки привезти.
— Он у магазинах котячий корм закінчився, — каже господар. — Чим ти годуватимеш нашого Масу?
Чорно-білий кіт лежить на табуретці. Насторожено піднімає вуха, очей не розплющує.
Хачатур іде в спальню. Тереза пояснює, що чоловік — єдиний годувальник у родині. Він отримує пенсію. Жінці залишилося працювати три роки.
— Хотіла піти у прибиральниці, — продовжує вона, — то не приймають, потрібні 35-річні. Зять Гія — винороб, але теж без роботи, бо нещодавно переїхав у Тбілісі. Донька вчиться на журналістку. Я влаштувала її в метро: тамтешній начальник — товариш мого чоловіка. Узяв Тамару контролером. На першій же перерві дитина прибігла до мене: "Там пацюки й таргани бігають, людей не бояться". І я її забрала. Моя дитина знає шість мов і сидітиме там із пацюками!
Розповідає про підвищення цін.
Моя дитина знає шість мов і сидітиме там із пацюками!
— Цукор був ларі 4 тетрі (4,7 грн. — "ГПУ"), тепер на 20 тетрі дорожче. 450-грамова буханка хліба коштує 60 тетрі. Гречка була 90 тетрі, тепер — удвічі дорожча. Цитрамон коштує 20–25 тетрі. А мені треба дорогі ліки, бо маю проблеми з міхуром — чотири операції, друга група інвалідності. Але пенсії не отримую, бо в Грузії такі пільги скасували. Щоби в Тбілісі родині з чотирьох чоловік нормально жити, треба доларів 300. А в мого чоловіка пенсія 102 ларі ($73. — "ГПУ"), хоч він 35 років пропрацював на телебаченні. Якби не його друзі, ми повмирали би з голоду.
Хачатур виходить у кухню із фотоальбомом.
— Ось Буба, мій найкращий друг, — одягає окуляри, показує фото, де він зі співаком, актором і режисером Вахтангом Кікабідзе. — Буба зараз у Батумі. Ми познайомилися пацанами. Жили на сусідніх вулицях. Якось я допоміг літній жінці нести важкі сумки. Це була Манана, Бубина мама. Вона напоїла мене смачним компотом, я ніде такого не пробував — кисленький, схожий на кисіль, — прицмокує господар. — Одного разу ми з ним пішли на парашутну вишку. Я боявся стрибати. Буба каже: "Я тебе навчу". І я-а-к дасть підсрачника ногою! Після того я стрибав 176 разів. На десятий раз парашут не розкрився. Убився би, якби колега не схопив мене за плече. Стропою вирвало шість зубів, відтоді ходжу зі вставними, — показує верхній ряд.
Тереза розлила соус ткемалі в пляшки з-під вина, йде ставити їх під шафу в спальню. Хачатур, доки вона не чує, розказує про перший шлюб із осетинкою, яка не могла мати дітей:
— Із Терезою одружився 48-річним. Поїхав до друга у Вірменію. Він підняв тост за мою дружину й дітей. А я кажу, що нема ні одного, ні других. Тоді він знайшов мені дівчину, показав здалеку. Я глянув: симпатична. Через кілька місяців ми одружилися.
1995 року Хачатур створив організацію довгожителів Грузії "Саване". До неї належать 10 тис. людей віком від 90 років.
— 1999-го обвінчали пару: нареченому було 84, а нареченій — 87. Вона ще жива. Але теперішній владі ми не потрібні, — зітхає. — Мали кімнату на окраїні міста — й ту в нас відібрали під офіс.
3 
35413
Коментарі