33-річний Денис Миронов осліп немовлям. Живе він із мамою, вітчимом і сестрою в Полтаві.
— Коли Денис народився, важив кіло 130 грамів, — згадує його мати Галина Кібкало, 54 роки. Каже, що погано знає українську, розмовляє російською. Родом жінка — з Казані. — Я тоді навчалася у Ленінграді в інженерно-економічному інституті. Писала дипломну. Пологи почалися стрімко, на шостому місяці.
За словами пані Галини, опік очей Денис отримав у кисневій камері.
— Син увесь час тер кулачками очі. У сім місяців я помітила на них невелике помутніння, — зітхає Галина. — Лікарі сказали, що зір хлопчикові вже не повернути.
З батьком Дениса Сергієм Мироновим жінка познайомилася у трамваї.
— Він навчався в Ленінграді у військово-морському училищі, — пригадує вона. — Підійшов і запитав, чи не зустрічалися ми на відпочинку в Юрмалі.
Після одруження Галина і Сергій поїхали в містечко Сурпе в Естонії. Маленького Дениса вони відправили до батьків Галини в Полтаву. Шлюб Галини із Сергієм Мироновим тривав три роки. Потім жінка теж переїхала до Полтави. Каже, відтоді з чоловіком не бачилася. У 28 років Галина вдруге вийшла заміж, за Георгія Кібкала. У них народилася донька Люба, якій зараз 20 років.
— Папа в нас чудесний, — підхоплює Денис. — Працює в обласній податковій програмістом. Захоплюється туризмом і філософією.
Учителька вдарила мене географічною картою по голові
Розповідає, що в школі разом із ним училася бабуся Софія Петрова, 70 років.
— Спочатку мене віддали в харківський інтернат для незрячих. Раз учителька вдарила мене географічною картою по голові, сказала, що я тупий, — Денис підсідає ближче, торкається мого коліна. — У сьомий клас мене забрали в Полтаву. Директор школи N28 Анатолій Коваленко сказав, що бабуся має разом зі мною ходити на уроки.
1992-го хлопець закінчив школу із золотою медаллю.
— Дідусь Павло помер 16 липня, був колишнім військовим. А 17-го я складав вступний екзамен до Полтавського педінституту з історії України, — згадує він. — Бабуся вся в чорному сиділа поряд і плакала.
Істфак Денис закінчив із червоним дипломом. А потім здобув другу вищу освіту на факультеті правового регулювання економіки Полтавського техуніверситету. Бабуся ходила разом із ним на навчання і до вузів.
— Та тепер Денис не може знайти роботу, — бідкається мати.
Жінка бере ракетки і йде грати з друзями в теніс.
— Сидів місяць в одній фірмі на телефоні, — розповідає Миронов. — Перші півроку отримував по 200 гривень, потім перестали платити. Від держави отримую 580 гривень пенсії.
Денис говорить, що готовий набирати тексти на комп"ютері. Чоловік зацікавився політикою, вступив до БЮТу.
Йдемо на кухню. Денис дістає з підвісної шафи чашку і сам наливає води. Розповідає, що "бачить" особливі сни.
— Раз наснилося, що знову навчаюсь. До аудиторії заходить жінка-декан, — каже замислено. — Мені потрібна подруга. Знайома мами познайомила мене з 31-річною Юлею Кобою із Богодухова на Харківщині. 8 червня Юля приїжджала в Полтаву. Вона інвалід, майже не бачить. Але відчуваю, що дівчина вона добра. Ходили з нею в театр на концерт.
1974, 7 квітня — Денис Миронов народився в Санкт-Петербурзі в родині студентів; батьки переїхали в містечко Сурпе в Естонії, хлопця відправили до бабусі в Полтаву
1977 — мати Дениса Галина повернулася із Сурпе до Полтави; за три роки вдруге вийшла заміж, за Георгія Кібкала
1981–1987 — Денис навчався в харківському інтернаті для незрячих
1986 — у Полтаві народилася його сестра Люба
1992 — Денис закінчив полтавську школу N28
1998 — закінчив історичний факультет Полтавського педінституту
2001 — здобув другу вищу освіту при Полтавському техуніверситеті на факультеті "Правове регулювання економіки"; 1 січня — зарахований менеджером до підприємства "Інтерлінк"
2005, 18 лютого — померла бабуся Софія Петрова
2006 — мати пішла на пенсію з податкової інспекції
2007, 8 червня — Денис зустрівся з 31-річною Юлією Кобою
4 
35413
Коментарі