— У Максима вже зіркова хвороба починається, — жартує 40-річна Ольга Сивак зі Львова. Біг-борд із малюнком її сина встановили в місті по вулиці Городоцькій. На ньому зображений український танк та зелений чоловічок з обличчям Володимира Путіна й червоною цяткою на лобі.
Жінка щойно повернулася з роботи. Працює економістом на приватній фірмі. Запрошує до хати. 8-річний Максим сидить у кімнаті за письмовим столом. В альбомі зеленим фломастером намагається відтворити свій малюнок. Спочатку виводить танк. Потім зелений силует істоти з червоними очима.
— Путін — то не людина, тому його малюю так, як він на то заслуговує, — бурмоче під ніс хлопець. — Він стільки зробив зла, що його треба вбити. Все одно — чи танком, чи ракетою.
Родина Сиваків до пункту збору допомоги біля пам'ятника Данилу Галицькому в центрі міста часто приносить продукти, спорядження, одяг.
— На початку серпня волонтери попросили тих, у кого є діти, щось хлопцям намалювати або написати, — Ольга сідає біля дитини, гладить по голові. Малий трохи соромиться, відсовує малярське приладдя. — Запропонувала синові. Із чоловіком не втручалися в процес. Лише попросив допомогти з обличчям Путіна. Я знайшла його портрет в інтернеті і роздрукувала. А Максим вже домалював до нього все, що хотів.
Максимів малюнок потрапив до батальйону "Айдар". Там його сфотографували і знімок передали до Львова. Місцеві активісти вирішили зробити з нього плакат.
Хлопець вчиться у християнській школі святої Софії. З вересня піде в третій клас. У вільний час їздить на роликах, займається гімнастикою та футболом. Мріє стати банкіром.
— Бо можна заробляти, самому бути не бідним і допомагати іншим. Зараз, якби був багатим, то віддавав би гроші в нашу армію. І накупив багато гуцульської зброї, вона мені дуже подобається. Коли виросту, певно, піду до армії, як мій вуйко.
— В АТО мій брат воює, — говорить Ольга. — Зараз в Ясинуватій. Максим кожен вечір разом із нами слухає новини, долучається до розмов про політику. Переживає через смерті наших солдатів.
З вулиці повертаються батько хлопця, 42-річний Адріан та 1,5-річна Меланія. Дитина одразу біжить до скрученого плаката, що стоїть під шафою. Хоче розгорнути.
— Вже й сестричка знає про Максимові звитяги. Це нам подарували, — батько розкручує двометровий аркуш із зображенням Путіна. Діти всідаються на ньому бавитися.
— Тепер думаю, може, ще щось таке намалювати. Мама підтримує і тато, а бабуся свариться. Каже, після того, як мій танк і Путін знамениті стали, мушу бути обережний. Не розмовляти з невідомими чоловіками і не сідати в чужі машини, — каже школяр.
1 
1
Коментарі