23 лютого в Донецькому обласному центрі охорони материнства і дитинства у 31-річної Наталії Камишникової народилося двоє дівчаток — Євгенія вагою 1500 грамів і Василина — 1750 грамів — та хлопчик Ваня — 1920 грамів. Зовні всі різні, але син схожий на тата — Володимира. Прізвище батька дітей Наталія назвати відмовляється, щоб не "тиснути" на нього.

У цієї пари був службовий роман: вона — оператор ЕОМ на науково-виробничому підприємстві, а Володимир був там робітником. Аж доки півроку тому його не звільнили. Наталія раніше вчилася на заочному відділенні в університеті, але покинула його через безгрошів"я. Перше залицяння сталося рівно за рік до народження трійні — 23 лютого 2006 року.

— Мы поздравили мужчин, и он увязался провожать, — згадує Наталія (говорить російською). — Але я сумнівалася — непокоїла велика різниця у віці: Вові тільки днями, 5 березня, виповнилося 23 роки, а мені 11 квітня буде 32. Він привабливий хлопець — 185 сантиметрів зросту, не дурний, любить читати Булгакова, Чехова, Зощенка. Тому я здалася, хоч і не втрачала голови.

Звістку про вагітність подруги Володимир сприйняв спокійно. Але на четвертому місяці вагітності під час ультразвукового обстеження лікар повідомив, що буде трійня.

— Я розплакалася — була шокована! — згадує Наталія. — Завжди хотіла мати тільки одну дитину — сина. А Вова, який був зі мною на УЗО, тримався молодцем, запитав тільки лікаря: "А чи не можна із трьох якось двох прибрати — може, є якісь сучасні технології?".

Востаннє я бачила Вову в жовтні

Незадовго до цього Наталії приснився сон. Прокинувшись, вона сказала коханому: "Боюся, ти мене покинеш". — "Як ти могла подумати про мене таке!" — відповів кавалер. Але сон виявився віщим.

— Востаннє я бачила Вову в жовтні. Потім він перестав провідувати мене в лікарні і сказав, що йому дорого дзвонити мені на мобілку. Я теж перестала дзвонити, хоч була здивована: адже ще недавно Вова бігав за мною, а не навпаки.

Якось, згадує Наталія, жених влаштував їй, уже вагітній, сцену ревнощів. Сусід допоміг донести до під"їзду важкі сумки. Це обурило Володимира, який чекав Наталію на лавці: "Ти належиш мені! Я тебе кохаю!" — кричав він. А коли Наталія виставила його за двері, півночі простояв під вікнами, кидаючи в них камінчиками.

— Сусідка навіть поливала його водою з глечика, щоб дав спокій, — продовжує Камишникова. — У день, коли мені зробили кесарів розтин, я набрала його номер і сказала: "Вітаю! Здогадуєшся — з чим?". Вова відповів: "Спасибі, знаю". Наступного дня він передзвонив: запитав, як моє здоров"я, на кого схожі малі. А потім знову пропав.

Наталині батьки — пенсіонери 66-річна Тетяна та 63-річний Микола Камишникови — і заміжня сестра Ірина трійні раді. Але батько не може змиритися з тим, що донька народила поза шлюбом — у їхній сім"ї такого раніше не траплялося.

— У день народження Вови, 5 березня, моя старша сестра подзвонила його мамі (батько в нього помер, а мати працює хіміком у заводській лабораторії). Ірина запропонувала їй подивитися на дітей. Але Вовина мама несподівано заявила, що я доросла жінка і спокусила її сина. Мовляв, Вова пояснив їй, що діти не від нього і дивитися ні на кого. Я приголомшена! Напишіть, що від Вови нам нічого не потрібно. У мене тепер троє дітей, а четвертого не хочу. Я так і просила передати йому: раз виявився боягузом, значить — не мужик.

Міський голова Донецька Олександр Лук"янченко закликав усіх жінок наслідувати приклад Наталії, щоб виправити демографічну ситуацію в місті. Адже в Донецьку смертність значно перевищує народжуваність. Мер пообіцяв подарувати Камишниковій трикімнатну квартиру.

×