— Через кризу середнього віку вирішив здійснити мрію — переїхати жити в теплі краї. Обрав Камбоджу, бо туди найпростіше потрапити. Після прильоту ставлять штамп, який дозволяє жити в країні місяць. Потім візу потрібно продовжити, — розповідає 41-річний Андрій Ягодзинський із Києва. Чотири роки живе в туристичному місті Сієм Ріп.
В Україні мав бізнес із реклами й виробництва відео, велику квартиру та спортивний автомобіль — усе залишив дружині. З одягу взяв шорти та шльопанці. В країні весь рік — літо.
Подав в інтернеті оголошення, що викладаю російську мову. Швидко відгукнулися місцеві гіди. Серед них послуга досить популярна, бо за екскурсії російською чи українською платять більше, ніж за англомовні. За рік сам зареєструвався на різних сайтах для гідів і почав проводити екскурсії. Відпрацював три сезони. Паралельно займався психологічними консультаціями через інтернет. Зараз — це моя основна робота.
У Камбоджі почуваюся як удома. Місцеві чимось схожі на дітей.
Такі ж відкриті та прості. Єдине, до чого не можу звикнути — традиція вмикати гучну музику. Під час весілля чи похорону на будинок ставлять колонку, що горлає від трьох до семи днів. Коли в сусідів були похорони, вони встановили на вулиці кухню на 200 чоловік, перегородили дорогу до нашого дому.
Усі питання вирішують за допомогою хабарів. Варто лише знайти, кому треба занести гроші. Я стикався з корупцією, коли відкривав річну бізнес-візу. Це єдиний варіант легально жити в країні. Сам документ коштує 8400 гривень. Аби його оформити, треба мати офіційну роботу й майже місяць часу. Тому плачу хабар 450 доларів або 12600 гривень за візу і лист від роботодавця. Отримую все за кілька днів.
2 
35413
Коментарі