"Чоловік не ночував удома, — розповідає "ГПУ" 63-річна Галина Ульянченко з села Копачів Обухівського району Київщини. — Прийшов зранку. Я запитала, де був. Петро лише сказав: "У брата. Бо навколо нашої хати їздили автобуси з "януковичами". Я боявся, що побачать, і по чагарниках прокрався до братової хати".
Опівдні 2 грудня 2004 року в батьківській хаті в селі Копачів застрелився 61-річний місцевий житель Петро Глущенко. Чоловікові хтось сказав, що Центрвиборчком визнав президентом Віктора Януковича.
Нині дружина Петра Глущенка живе сама. Дорослі діти лише зрідка навідуються. Корів продала, землю обробляти нікому. Каже, що без чоловіка тяжко.
— Зійшлися ми з Петром 1987 року, — згадує Галина. — Він усе життя працював електромонтером. Жінки й дітей не мав. А в мене помер чоловік, діти вже дорослі. Сама тягла господарство: корови, телята, свині, кури. Ми почали з Петром жити разом, у РАГС розписуватися не ходили.
Глущенко виріс у Копачеві, у селі жили його батьки. Односельці згадують як трудівника — не пив, працював з ранку допізна. За схожість із президентом Росії називали копачівським Путіним.
— Найбільше Петро любив бджіл, — зауважує дружина. — Навіть більше, ніж людей. День і ніч міг сидіти на пасіці.
Із 1991 року чоловік захопився політикою. Щовечора дивився новини.
Після другого туру Петро тепло вдягнувся і поїхав до Києва на Майдан
Стояв у "живому ланцюзі" зі Львова до Києва, був активістом акції "Україна без Кучми". Найбільше про політику балакав взимку — коли вдома було мало роботи.
— Увечері вскочить до хати, сяде біля телевізора і не відходить до ночі, — каже Галина.
2004-го, після другого туру виборів, тепло вдягнувся і поїхав до Києва на Майдан.
— Я його зупиняла, — розповідає жінка. — Худобу ж нікому годувать, роботи в дворі багато. А він: "Не забивай мені голову дрібницями".
Іноді Глущенко не вертався до Копачева — залишався ночувати в родичів.
— В останні дні перед смертю ні про що, крім революції, не говорив, — пригадує дружина. — Діти телефонували, казали, ночами не спить, рветься на Майдан. Боявся, що в Копачів от-от в"їдуть автобуси з "біло-блакитними". Колись було ґвалт підняв. Мовляв, на Майдані його хтось сфотографував, коли за спиною стояв портрет Януковича. Соромився, кілька днів перед односельцями виправдовувався.
По обіді 2 грудня Петро Глущенко поїхав до Обухова, що за 11 км. Звідти планував дістатися до Києва. На зупинці хтось сказав: "Можеш уже не бігати з шарфиками — визнали перемогу Януковича". Петро кинувся пішки в Копачів. Колишній сільський голова Василь Чепурний побачив чоловіка й довіз до села. Жінці сказав, щоб не лишала самого. Мовляв, якийсь дивний.
Селяни згадують, що Петро схопив велосипед і поїхав по снігу до батьківської хати. Доїхав, вскочив у будинок і застрелився. У сейфі була схована мисливська рушниця.
— Я запізнилася на десять хвилин, — журиться жінка. — Не одразу кинулася чоловіка шукати.
Наступного дня Петрові Глущенку мало виповнитися 62 роки.
У селі Галину майже не питають про чоловіка. Згадують його, коли прибирають на цвинтарі. На гранітному хресті Глущенка вибитий клич Майдану "Разом нас багато — нас не подолати!". Тут донині висять помаранчеві стрічки.
— Вбивати себе гріх, — зітхає новий сільський голова Юрій Бобир, 45 років. — Тоді була напружена обстановка, чоловік сильно переймався, от і не витримав. Зараз у багатьох є проблеми — то що, всім стрілятися? Шкода, гарний був майстер.
Петро Глущенко не дожив до третього туру виборів 24 дні. На них у Копачеві, як і загалом в Україні, виграв Віктор Ющенко. На виборах до рад 2006 року копачівці найбільше підтримували кандидатів від БЮТу.
3 
1
Коментарі