Колишній воїн УПА 79-річний Павло Маселко живе у селі Биків Мостиського району Львівської області, що на кордоні з Польщею. Його стара глиняна хата, накрита дахівкою, похилилася набік.
— Не підходьте близько, бо тут кругом болото, — господар розмахує руками.
Він вийшов з хати у старому в"язаному гольфі, синіх штанах зі спецівки і кирзових чоботах. На голові плетена шапка.
— Я торік собі новий дім купив, але ще не перебрався. Підемо там балакати.
Маселко іде згорбившись. Болотяною дорогою веде поміж старенькими порожніми хатами. Каже, господарі повмирали. Його дерев"яна хата під дахом із шиферу — за триста метрів від старої.
— Купив за півтори тисячі доларів, — хвалиться. — Сусіди дивуються, звідки таку валюту взяв. Я всім кажу, що в Польщі банк ограбив, — сміється.
З хати виходить круглолиця жінка у широкій чорній кофті. У руках тримає два порожні відра. З-за дверей визирає чорнявий хлопчина, сором"язливо усміхається.
— Це Параня, — каже Маселко. — Вона від чоловіка втекла, до мене на зиму попросилася. А це її 12-річний син Василько, роботящий хлопець, — плескає малого по плечу.
— Я зі Львова, 25 років на автобусному заводі працювала, — розповідає 52-річна Парасковія Мацух. — Першого чоловіка поховала сім років тому. Через службу знайомств познайомилася з Володимиром, він у кінці села живе. Розписалися, а через три тижні на розвід подала, бо дуже п"є.
Набирає води і веде в хату.
Чоловік витягує з шафи папку, показує вирізки з райгазети.
За кілограм квасолі поляки 6 злотих дають
— У 90-х роках багато про повстанців писав, — каже. — Мене односельці страшили: ти за совєтів у криміналі не був — то сидітимеш.
Павло Маселко народився у селі Селиська, тепер це територія Польщі. Його батько Михайло був стрільцем Української галицької армії.
— Я з 17 років в УПА, — каже. — Разом з братом Василем у сотні командира Чорного біля Перемишля служили. Я за зброю відповідав.
По війні Павло з братом переховувалися від енкаведистів у Бикові.
— Мама сховала нас у пивницю, — розповідає. — Сиділи там шість років. А коли не стало тата, мусили помагати по господарству. Виходили надвір уночі — копали город, перекидали сіно. Сусіди дивувалися: як так — увечері трава росла, а на ранок вже покошена.
Тридцять років биківчани не здогадувалися, що в домівці Марії Маселко живуть її дорослі сини.
— По смерті тата ми вже більше в хаті сиділи. Тікали в пивницю, як хтось приходив. Радіо слухали, журнал "Радянська жінка" читали. Мама у 1977-му померла. Її наша сестра Катерина хоронила, яка в кінці села жила — у невістках. Ми теж на похороні були — вдавали, ніби далекі родичі.
Усе ж сусіди впізнали братів. Звістка про повернення Павла і Василя облетіла все село.
— Биків дуже маленький, тут навіть сільради немає. Нас ніхто не допитував, — каже Маселко. — Ми з братом почали вигодовувати худобу на продаж. Василь за п"ять років після мами помер. Боліла спина, нирки — він у пивниці від стіни лежав.
Павло так і не одружився.
— З ким-небудь женитися не хотів, а своєї не знайшов, — пояснює.
Тепер отримує 285 грн пенсії і ще 50 грн допомоги як воїн УПА. Підробляє "човником" — носить до сусідньої Польщі сигарети, горілку.
— Маю на тому 20 гривень. Беру з собою ще білу квасолю, за кілограм поляки 6 злотих дають. Мене, старого, окремою чергою впускають.
Парасковія порається у стайні.
— Хотіла вам показати, як теля корову ссе, але воно вже наїлося, — витирає руки об спідницю.— Може, господар нас і цього року перезимує? — підморгує Маселку.
Той вдає, що не чує.
— Як буде весною працювати на совість, то лишу, — каже згодом. — Буде кому мені теплої зупи дати.
1927, 4 жовтня — Петро Маселко народився у селі Селиська, тепер — територія Польщі
1944 — пішов в УПА
1947 — із братом Василем сховався у криївці на обійсті батьків
1963 — помер батько Михайло
1977 — померла мати Марія; вийшли з підпілля
1982 — помер брат Василь
2005 — лікувався у Моршинському санаторії
2006 — купив хату в селі Биків Мостиського району Львівської області
6 
35413
Коментарі
1