Сина 63-річного Миколи Комаси паралізувало дев"ять років тому. Родина мешкає в Новгороді-Сіверському на Чернігівщині. 36-річний Юрій — художник. Колись на навчання його запрошував ректор російської Академії живопису Ілля Глазунов.
Масивні двері двокімнатної квартири відчиняє Микола Комаса. Юрій сидить на дивані, малює старовинну башту. Під рукою в нього склянка з гостро наточеними олівцями.
— Навчився лівою рукою, — розповідає батько. — А от читати не вміє. Готове перепише, а з голови — лише "Юра" і "мама". Цифри й букви стерлись із пам"яті.
Каже, син хотів бути морським офіцером.
— Навчався в Ленінграді у військовому училищі. Поїхав до Севастополя на практику й залишився там при адміралі художником.
Додає, що дружині Ларисі попутник у поїзді до Пітера ворожив на Юру. Сказав забрати сина з морської служби.
— 1998-го син став працювати контролером у СІЗО. Після роботи пішов у ванну вмитися і впав — лопнула вена у лівому виску. 11 діб лежав без пам"яті.
Юра показує шрами. Широкий рубець іде з лівого боку через лоб, його закриває густе темне волосся.
— 18 з половиною годин три бригади операцію робили, — продовжує батько. — Опісля п"ять професорів казали, що не треба було. Я ще й розписку написав, дурень.
Щоб доглядати за сином, Микола покинув роботу водія в місцевій сільгосптехніці. Каже, що Юрій рік учився ходити.
Юра встає. Він високого зросту. Повільно ходить по кімнаті.
— Нога, — показує, — може переламатись. Будь-якої миті.
— Фіксації — нуль, — пояснює батько. — Вивертає її кудись.
На ногу Юра майже не ступає. Вона не згинається. Висить, як і права рука.
Заговорив хворий два роки тому.
— Розмову підтримує. А задайте запитання, не відповість, — дивиться батько на сина.
Юра зітхає і хлопає себе по лобі.
— Ліки від харківського цілителя поштою отримуємо — трави перемолоті, — батько приносить з кухні коробку із сумішшю трав. — Це — для чаю. А ці, перемелені, з кефіром п"є, — відкриває маленьку баночку з сірим порошком усередині.
Дзвонить телефон. Микола Герасимович знімає слухавку і виходить з кімнати.
— Чай — во, — Юра показує великий палець. — А кефір не вкусний.
— У Німеччині три роки назад лікувались, — розповідає, повернувшись, батько. — Місяць у приватній клініці були. Юра, скажи, в якому місті?
Той мовчить.
— Ню... — допомагає батько.
— ?рнберг, — додає син. — Шик там і блиск. Но платить!
Микола просив фінансової допомоги у Біла Ґейтса і Дональда Трампа. Показує два згорнуті папірці — відповіді мільярдерів.
— Ґейтс порадив відіслати листа в Англію, а Трамп — написати пізніше. Живемо на пенсію Лариси 410 гривень, — каже. — Моя, теж 410, та Юрикова інвалідська, 700, ідуть на ліки та допомогу онучці. Більше тисячі доларів за рік на медикаменти тратимо.
На малюнках Юрія багато жінок.
— Оцю із журналу змалював, — показує Микола на зігнуту постать. — А ця невдала — лоб дуже великий. А ото Юрина донька, з фото змалював.
Каже, людям, які їм допомагають, дарує картини сина.
— У хрещеників дружини Олега і Олени Медведів у Москві висять. У Києві — у Юриного дядька Олександра Острика. І Леоніду Кучмі Юра велику подарував. Он як та, — показує найбільшу картину на стіні. — Допоміг нам на лікування у Німеччину потрапити.
— Кучма — это да! Высокопорядочный человек, — киває Юра.
— Юрик, дружина і я їздили на зустріч із ним у Олександрівку. Він там часто могилу матері відвідує. Вручили йому картину з дарственним написом: "Леониду Даниловичу от Комасы Юрия".
Микола Герасимович несе зі спальні фотографію. На ній Кучма, присівши, обнімає дівчинку з великими бантами на голові — Юрину доньку.
— Онучку невістка Лєна щоліта з Росії до нас привозить, — говорить Микола. — Як із сином біда трапилася, покинула його. У Ростовській області зараз живе.
Мати Юрія Лариса, 57 років, відпочиває в сусідній кімнаті. Жінка повернулася з села Комань, де вони мають дачу та 30 соток городу.
1971, 11 березня — Юрій Комаса народився у Новгороді-Сіверському на Чернігівщині в родині водія Миколи і працівниці Ощадбанку Лариси Острик
1974 — почав малювати
1988 — вступив до Вищого військово-морського училища в Петербурзі; за півтора року перевівся до Київського вищого політичного училища
1991 — звільнився зі Збройних сил
1994 — закінчив художній технікум; у Новгороді-Сіверському влаштувався контролером у СІЗО
1997 — одружився з 19-річною Оленою Коваленко; народилась донька Оля
1998, 18 листопада — Юрія паралізувало
2000 — дружина Олена з донькою переїхала до Росії, в Ростовську область
2004 — лікувався місяць в Німеччині, почав ставати на ноги
2005 — навчився розмовляти; дав дружині розлучення
3 
35413
Коментарі