1 липня 30-річній Олені Іванюк із Вінниці повернули її папугу Річчі породи жако. Він утік із квартири на вул. Пирогова місяць тому.

— Мультик про Кешу "Повернення блудного папуги" — це точно про нас, — каже Олена. — Він зник 7 червня, коли я збирала чемодани на відпочинок до Туреччини. Річчі бігав по квартирі. Він у мене не літав, бо вигризає собі пір'я під крилами, — пояснює Олена. — Спочатку подумала, що в нього блохи, повела на огляд до ветеринара. А виявляється, це в нього так проявляється депресія. Бо часто мушу їздити у відрядження, залишаю самого.

Папуга вилетів через відкритий балкон.

— Дві години шукали, а мені вже час їхати. У мене істерика. Яка там відпустка. Ще як на зло почалися такі дощі. Кожен день плакала. Представляла, як Річчі сидить на дереві голодний і холодний. Він же в мене з маленького, як дитину ростила. Його подарували мені восени 2009-го.

Річчі шукали батько Олени та молодша сестра Оксана.

— Ми більше тижня щодня до четвертої ранку ходили по району, гукали "Річчі! Річчі!". Оксанка розклеїла оголошення. Я дав об'яву в усі вінницькі газети. Оббігав кожен зоомагазин, попросив, якщо хтось прийде чи продавати, чи шукати господарів, щоб нас попередили, — згадує Сергій Іванюк, 55 років. — Аж тут дзвонить дівчина, називається Олею. Каже, наш Річчі в них. Питає, які слова він найчастіше говорить. Кажу: "привіт" моїм голосом. А ще: "Ти — какашка". На його лапці колечко. Назвав цифри на ньому.

26-річна Ольга Шеремета запросила Іванюків до себе в село Агрономічне, за 2 км від Вінниці.

— Ми не повірили, що є такі порядні люди. Папуга такої породи у Вінниці коштує 23–27 тисяч гривень. Ми як винагороду дали їм 400 гривень, — додає Іванюк.

Папугу знайшов Тимофій Васильович, батько Ольги Шеремети.

— Він ішов по справах у тому районі, — згадує Ольга. — Поряд щось упало. Подумав, що голуб, бо сірого кольору. Потім придивився — папуга. Узяв на руки, до перехожих питає, чий птах. Ніхто його не хоче брати. Тато приніс додому. Він як сів папі на плече, і не злазив звідти. Навіть у маршрутці так їхали. Люди сміялися, а папа каже: "Заберіть, як хочете!". Уже дома йому зробив клітку з сітки, дроту та дерева.

Першої ночі клітку з Річчі підвісили до труби опалення біля стелі.

— У нас дома кіт Річ, — зауважує Ольга. — То він у нас такий охотнік. А на Жако, ми так назвали знайду, навіть не звертав уваги. Вони ночували вдвох на кухні. Усі залишилися живими.

Ольга відзняла папугу на відео, розмістила на кількох сайтах.

— Хотілося знайти господарів. Дзвонили багато людей. Та ніхто не міг сказати, що за цифри в нього на колечку на лапці. Одні пропонували 600 доларів за нього. Я подумала, якщо не знайдуться господарі, я його собі залишу. Він такий хороший! Спочатку не могли зрозуміти, він постійно щось хрипів. А потім прислухалися — "прі-в-є-єт" басом видавав. А хитрий який. Купила йому корм. Так він із нього лише арахіс вибирав. Ще вподобав клубніку і варену картоплю.

Оголошення Іванюків на стовпі побачила знайома Ольги — Наталія Грицун.

— Коли ми Жако віддали, два дні плакала. Звикла. Може, і собі колись візьму папугу,  — каже Ольга.

Олена переїхала жити до Києва. Забрала і Річчі.

— Слідкую, щоб були закриті двері та вікна. Бо Річчі почав літати. Ще однієї розлуки я не перенесу, — каже господарка.

Після повернення Річчі до Іванюків телефонували ще сім разів із повідомленням про знайденого папугу.

×