— Він чому це зробив? Щоб бути почутим, створити резонанс. Але його ніхто не чує. Не хочеться навіть думати, що це було дарма, — перемовляються люди на столичному майдані Незалежності. Минулої суботи тут прощалися з військовим 49-річним Миколою МИКИТЕНКОМ. У ніч на 11 жовтня в центрі Києва він підпалив себе на знак протесту проти дій чинної влади. Обпік 90% тіла. Через три дні помер у лікарні.
На прощання прийшли близько сотні людей. Іде сильний дощ. Лунає гімн України.
— Навіть небо плаче за нашим побратимом, — каже військовий Анатолій Кушнірчук. — Микола був справжнім патріотом. Брав активну участь у Революції гідності. На війну пішов одним із перших добровольців. 2014-го брав участь у боях під Слов'янськом. Коли на горі Карачун бойовики збили гелікоптер, витягав поранених на собі. Отримав тоді травму шиї. Дивом лишився живий.
Чоловік підходить до труни, кладе на неї жовто-синій прапор. Поруч жінка тримає портрет Миколи Микитенка з чорною стрічкою.
— Батько не був ні фанатиком, ні самогубцем, — говорить донька Микитенка 25-річна Юлія. Вона — офіцер ЗСУ. — Він любив життя й Україну. Писав вірші. Був воїном у душі. Готовий був покласти своє життя за країну. І зробив це. Та його так і не почули. Ніхто з представників влади не висловив співчуття нашій родині.
До труни по черзі підходять військові: стають на коліно та схиляють голову перед домовиною.
— Мотиви самоспалення батька були суто політичні. Незгода з політикою влади: розведення військ на лінії розмежування і повзуча окупація, — продовжує Юлія. — Він був абсолютно при тверезій пам'яті та чітко усвідомлював, що робить. Тієї ночі опублікував у Facebook фотографію стели і написав: "Зараз 03:25. Я просто хочу, щоб Україна була незалежною". Коли горів, вогонь намагалися загасити молоді люди, які там були. У фонтані на Майдані.
Миколу Микитенка поховали на Житомирщині біля батька.
2 
35413
Коментарі