Наприкінці жовтня 2006-го до Києва приїхав онук Павла Скоропадського. 51-річний Борис народився і виріс у Канаді. До 1999-го не знав, чий він син. Єдина його родичка по батьковій лінії, тітка Олена Скоропадська-Отт, 87 років, живе в Цюріху у Швейцарії. Має двох доньок-близнючок. Кілька років тому вона видала книжку "Остання з роду Скоропадських". Бориса Скоропадського вона родичем не визнає.

Борис Данилович винаймає в Києві трикімнатну хрущовку неподалік станції метро Дорогожичі. Двері відчиняє його 31-річна дружина Ірина. Вітається і садовить нас у м"які крісла.

— Діти зараз у школі, а чоловік буде за хвильку, — каже. — Тільки й устигаю, що водити дітей то до школи, то на хокей. А меншого ще й на футбол.

У родині Скоропадських підростають 8-річний Данило і 6-річний Максим. У Києві батьки віддали хлопців до звичайної школи, неподалік дому.

— Як їхали, питали, чи будуть тут займатися хокеєм, — каже мати. — Вони ходять у клуб "Сокіл".

Приходить Борис Скоропадський. Вмощується поруч. Розповідає, що зранку водить дітей до школи.

— Молодшому несу рюкзак, бо він важчий, ніж у старшого.

Говорить Скоропадський гучно.

— Тихіше, Борисе, — просить дружина.

— Зате гучномовця не треба. Якщо виступатиму перед аудиторією, почують в останньому ряді, — сміється той.

— Віддали дітей у школу. А вже потім дізналися, що вона спеціалізується на вивченні російської мови, — продовжує жінка. — Ні чоловік, ні діти її раніше ніколи не чули. Тепер малі вже непогано розмовляють.

Ірина народилася й виросла в Івано-Франківську. Після педінституту поїхала погостювати до тітки в Канаду. Там у вересні 1997 року зустрілася з Борисом. Невдовзі вони одружилися. У серпні 1998-го народився старший син Данило, якого назвали на честь діда.

Борис розповідає, що до 43 років не знав, хто його батько та дід:

— Мати сказала лише, що його звали Данилом і що був інженером.

Українською Скоропадський розмовляє з діаспорним акцентом.

— Ірочко, як це буде — "бенч марк"? — звертається до дружини.

— Це початок чогось, — пояснює жінка.

Борис зізнається, що спочатку не все розумів. На маршрутку казав "марушка".

— Тепер навіть російську вчу, — усміхається.

Розповідає про свою маму — Олександру Тимченко.

— Вона була в Харкові балериною. Народилася у професорській сім"ї. У 16 років радянський уряд нагородив маму відзнакою — срібною пудреницею. Згодом у Канаді вона викладала психологію та фізкультуру для дівчаток в університеті Лейкхед, у місті Тандер-Бей у штаті Онтаріо.

Як вона познайомилася з гетьманичем Данилом Скоропадським?

— Під час війни їздила з артистами для підтримки бойового духу бійців Радянської армії. Під кінець війни її тяжко поранили. Мама потрапила до монастирської лікарні у Відні. Коли одужала, почала через "Червоний хрест" шукати своїх родичів.

Їй повідомили, що вся рідня загинула, а будинок у Харкові знищено. Вона вирішила не повертатися до СРСР. Значно пізніше дізналася, що то була неправдива інформація. Знайшла свого живого брата у Харкові, та й будинок досі стоїть.

Дала йому дівоче прізвище бабусі — Тугай-бей

1946 року мама знайшла свого дядька, двоюрідного брата матері — полковника Порфирія Силенка. Раніше він служив разом з гетьманом Павлом Скоропадським. А після війни у Лондоні був приватним секретарем і консультантом гетьманича Данила Скоропадського.

Порфирій перевіз її до Лондона й познайомив із Данилом. Мати від нього завагітніла. Порфирій наполіг, щоб вона переїхала до Канади і там "загубилася". Він був єдиним материним родичем. Жив разом з нами до своєї смерті 1978-го. Я називав його дідом.

Навіщо вашій матері було ховатися в Канаді?

— Радянські спецслужби здійснювали зачистку небезпечних лідерів та їхніх родин. Батько керував Всесвітнім гетьманським рухом, який виступав за українську незалежність. 1956-го був співорганізатором 10-тисячної демонстрації українців і поляків, приуроченої до приїзду Микити Хрущова. 22 лютого 1957 тато обідав у ресторані, потім йому стало зле. Наступного дня він помер.

Мати Бориса дала йому дівоче прізвище бабусі — Тугай-бей. Він жив з ним 43 роки.

— Лише 1999-го вона розповіла мені про батька.

— Спочатку розповіла мені, — уточнює Ірина.

— Дід чекав, коли я стану дорослим, аби розповісти. Але не встиг, — додає господар.

Борис Данилович жив в Англії, у США — в Каліфорнії та Флориді. Спочатку працював адміністратором у юридичній компанії. Потім зайнявся бізнесом.

— З Ірочкою в Канаді мали свій дім, сад і город. Вирощували помідори, перці, — розповідає. — Мене тягнуло до коней, землі та води. Коли жив у Флориді, мав великий вітрильник. Плавав на ньому океаном. Дуже любив Великі озера Канади. Прожив біля них останні десять років із сім"єю.

Чому повернулися в Україну?

— Мама виховала мене патріотом. Як дізнався про свій рід, мало не розірвався — так захотів сюди.

Маєте якісь докази, що ви — онук Скоропадського?

Борис закидає ногу на ногу.

— 2005 року дістав результат аналізу ДНК. Порівнювали мою кров, кров моєї матері з протоколами крові Олени Скоропадської-Отт. Сказали, 74% ймовірності, що ми з нею — родичі. Якщо хтось хоче повну гарантію,  я готовий порівняти мою ДНК з батьковою і дідовою.

Скоропадська-Отт не визнає вас своїм родичем.

Каже, що ставиться до Олени Скоропадської-Отт з повагою, незалежно від її симпатій.

— Вона робить багато корисного для збереження пам"яті про Другий гетьманат.

Родинні зв"язки — те, чого мені бракувало, — продовжує. — Знайшов кількох непрямих родичів, але їм було під сто років. Вони вже ледве могли вимовити своє ім"я.

Ірина розповідає, що її чоловік не зустрічався зі Скоропадською-Отт. Експертизу ДНК кожен робив у своїй країні. Пані Олена — у Швейцарії, пан Борис — у Канаді.

1956, 2 квітня — Борис Скоропадський народився у Торонто в Канаді під прізвищем Тугай-Бей
1978 — працює в Каліфорнії, США, в юридичній компанії
1983— у Лондоні у Великій Британії продає автомобілі "Ролс ройс" для Канади
1986 — переселився до Флориди, США, проектує, будує і продає нерухомість
1997 — у Канаді познайомився з Іриною з Івано-Франківська
1998 — у них народився син Данило
1999 — мати розповіла Борисові, що його батько — син гетьмана Павла Скоропадського Данило
2000 — народився син Максим
2006, жовтень — разом із сім"єю оселився в Києві

×