44-річна Ольга Лакиза з села Ковалівка на Полтавщині народилася 29 грудня. У пологовому дату народження змінили на 1 січня. Тепер за документами жінка на рік молодша.
— Довго не знала про цю тайну. Уже як мала 20 років, мама зізналася. Коли я народилася, у палату зайшов лікар, який приймав пологи. Предложив жінкам у честь свята записати інший день, — пригадує Ольга Володимирівна. — Мовляв, це ж Новий рік, творяться чудеса. У той час таке робили, ніхто не забороняв, не контролював, — Ольга витирає руки об фартух, дістає з шафи паспорт, показує на дату народження — 1 січня. — Мама согласилась. Щоб мені подвійний празнік влаштувати. Хотіла як лучше, а получилось, як завжди. Як взнала про цей сюрприз — злякалася, бо подумала, що до пенсії прийдеться на рік довше працювати. Але ходила узнавала, сказали, що ні, бо насправді різниця не рік, а три дні.
Ольга на кухні запікає качку з яблуками. Чекає на чоловіка Івана з роботи.
— Він у мене водій цементовозу, часто на кілька днів їздить у командировки, приїжджає голодний. Добре, що я повар за професією, хоч чоловікові та доньці годити можу. Із мамою все дитинство на кухні просиділа. Зараз працюю поваром у придорожному кафе, сутки через троє. І на роботі з їжею носюся, і вдома. Донька каже, що через мене набирає кілограми. Я її балую, вона в мене одна.
Пригадує, що завжди любила свій день народження.
— Чекала цього дня. Жили ми небагато, подарунки бачила рідко. А от на Новий рік знала, що мама щось принесе. Через знайомого в кондитерці діставала конфети "Білочку", і досі їх люблю, — нарізує хліб для вечері, викладає його на дерев'яну тарілку. Коли день народження стала по-новому празднувати, то вже не до радості було. 31 грудня цілий день на кухні товчуся. Гості, коли приходять, чекають Нового року, і я разом із ними. Поздравляють один одного з наступившим, а потім згадують: "Ой, Оль, це ж у тебе день народження". Років з п'ять назад 1 січня машиною відвозили родичів додому в місто. Зламалися по дорозі, півдня простояли на вулиці. Грілися шампанським. Так і відмітили.
Ольга дістає з кишені фартуха телефон, дзвонить чоловікові, просить купити солодощів.
— Він у мене забудькуватий. Колись удвох стрічали Новий рік, так він не згадав про мій день народження, аж зранку поздравив. Та я не ображаюся. Уже привикла, що з поздоровленнями друзі додзвонюються з 30 разу. Бо на Новий рік лінії перегружені. Буває, приходять есемески з вітаннями через пару днів.
Ольга розставляє тарілки. До хати заходить чоловік Іван, кладе на стіл печений рулет.
— Буває, щось кажу їй, а вона наче не чує, — долучається до розмови. — Стає ніби іншою людиною. Потім перепитує тричі. Колись сердився. Тоді з донькою рішили, що то в неї через дату народження — два числа і дві душі.
— Чуствую, що 29 грудня — мій день. Колись вираховувала за числами свою долю, — каже Ольга. — Додавала цифри в даті народження. По характеру більше підходить 29-те. Не можна сказати, що вже зовсім свій день народження не люблю. Одне добре, що від чоловіка получаю два подарунки. Родичі всі приносять мандарини, бо знають, що я їх можу кілограмами їсти.
3 
1
Коментарі