Ольга Гуцалова, 80 років, із міста Гайсин на Вінниччині замолоду була домогосподаркою у Олексія та Олександри Висоцьких. Олексій — дядько поета Володимира Висоцького. 12-річним хлопець приїжджав на канікули разом із батьками до Гайсина. Ольга Гуцалова доглядала Володимира улітку 1950-го.
— Хрипота у Володі появилася після Гайсина, — Ольга Федотівна виливає воду з чайника, аби не витрачати газ на кип"ятіння зайвої води. — Він голос зірвав, коли кричав, як Тарзан. Зберуться з хлопцями на варенику (це берег річки так у нас називається) і кричать, хто лучче.
Доки гріється вода, жінка запрошує до кімнати. Над диваном висить збільшена фотографія Ольги Федотівни та її чоловіка Олександра. За склом серванту виставлені старі знімки Олександри та Олексія Висоцьких. У них Гуцалова працювала домогосподаркою після зміни на Гайсинському плодоовочевому заводі.
— Фільм "Тарзан" я на всю жизнь запомнила, — господиня несе до кімнати чайник із гарячою водою. — Коли Шура з Олексієм Володимировичем на цей фільм у кіно пішли, мене десятник піймав. Були такі партійні люди, шо за 10 хат отвічали, аби там вори і безпаспортні люди не жили. Сказав, щоб я штраф 170 рублів платила, бо паспорта не маю. Я сіла на ґанку і плачу. Де ж колгоспниці з села паспорта взяти? Тоді документів сільським не давали, щоб у город не тікали.
Жінка наливає у чашки окріп. Перед тим навпомацки прилаштовує чашки ближче до носика чайника. Її очі помутніли від катаракти, через це навіть великі предмети бачить погано.
— Олексій Володимирович спитав, скільки мені паспортів треба: два чи три. На слєдующий день дав конверт для начальника паспортного стола, велів однести і почекати в конторі. Я так і зробила. Поки чекала, начальник сам виніс мені готовий паспорт. Тоді для колгоспниці це була путьовка в жизнь!
Господиня пригощає тушкованою капустою.
— Це дочка моя, Людмила, готове. Бо я з катарактою вже ні на що не годна. Людмила окремо з чоловіком у Гайсині живе. До мене щодня бігає готовити і прибирати. Друга дочка, Наташа, — в Полярному, на Сєвері. Внуки пороз"їжджалися — так тихо в хаті, непривично.
Обідаємо тушкованою капустою зі шматком соленого сала.
— Я у Висоцьких готовила, бо в Шури одної руки не було. На фронті снаряд у медпункт залетів, де вона врачом робила, і відірвав їй руку. Коли Володя на літо приїжджав у гості, помагав мені вареники ліпити. Більше всього йому з картошкою нравилися. А святковим блюдом у них була копчена свиняча нога. Ногу часником шпигували і на тиждень в маринад кидали. Тоді закопчували.
Жінка бере паперову серветку біля хлібниці та витирає губи.
— Таке блюдо перед приїздом діда Володі — Олексія Володимировича — робили. Купили півсвині. Я на кухні готовлю із сала смалець. Шура заходить і каже, що до нас завтра женіх із нєвєстою приїдуть. То вона так свекра і його нову жінку називала. Той був воєнним прокурором і в командіровці у московському готелі з 18-річною покоївкою згрішив. Через неї свою жінку, бабку Володимира Висоцького, покинув. Батько Висоцького — Семен, від першої дружини був.
Ольга Федотівна іде на кухню за яблуком. Знаходить лише сушню.
— Шура зубним врачом була. Якось її питаю, чого ні вона, ні чоловік ніколи зуби не чистять. Вона каже, що пасти тільки емаль зубну стирають, і тоді ні холодне, ні гаряче в рот не возьмеш. А на ніч треба зуби яблучком протерти і чистою водичкою прополоскати. Так я після того ні разу зуби не чистила. І вони в мене он які, — показує два ряди срібних зубів жінка. — Вони в мене хоть і в коронках, але всі свої!
Зберуться з хлопцями і кричать, хто лучче
Після обіду запрошує до кімнати з телевізором. Із шухляди витягує кілька фотоальбомів. Знімки Висоцьких вона тримає окремо на серванті, аби гостям показувати.
— Деякі віддала Ірені, двоюрідній сестрі Володі. Вона книжку про нього писала, "Мій брат Висоцький" називається. Мені одну прислала. Тільки вона на польській, бо рускі розібрали бистро. На тих фотографіях Вовка з батьками був, з собакою любімою — Каратом. Та собака тільки говорити не вміла, а все друге, як людина, понімала. Більше собаки Вовка тільки машину їхню "Побєду" любив. Часами міг ковирятися з батьком у ній.
На дні тумби лежать целофанові пакети зі старими фотографіями.
— Мені чоловіка вказав той самий дід Висоцького, що заради молодички жінку покинув. Він тільки побачив Сашу, так і сказав, щоб я не задумувалася даже, як замуж кликати буде, — зразу щоб ішла. Я й питаю, по чому він так визначив. А він каже, що як у чоловіка губи повні, то добра людина. А як вузенькі, то злий буде і скупий.
Аби краще бачити фотографії, Ольга Федотівна одягає окуляри з товстими скельцями.
— Як Висоцьких у Мукачево перевели, я білітьоршою в Домі офіцерів устроїлася. Саша ухажував за мною, поки в армію не забрали, на Восток. Як їхав, дуже боявся, щоб не покинула його. І придумав, як прив"язати. Уговорився з мамою, що вона фальшиву справку йому в армію вишле, ніби больна, і хоче перед смертю сина побачити. Його відпустили на кілька тижнів.
Показує фото молодої дівчини в пальто з каракулевим коміром і молодого хлопця в шинелі. Це її весільна фотокартка.
— Він у той приїзд до мене на роботу прийшов — якраз 31 січня, перед Новим роком. Каже, не міг ніякого підходящого подарка найти і рішив себе подарити. Узяв і відвів у ЗАГС. Оказується, його мама там договорилася, що нас у той день розпишуть. Через тиждень тільки своїм батькам сказала, коли у село з Сашою поїхала. Що вони вже могли мені казати?
Жінка листає фотографії, де її чоловік стоїть із вудкою. На одній він тримає кілька рибин.
— Любив рибу ловити, через то і помер. Позаторік убили його на рибалці, — знімає окуляри, аби витерти сльози. — Хіба ж тепер узнаєш, хто і за що? Сказали — нещасний случай. За кілька років до того ми тільки встигли золоту свадьбу відпразнувати і обвінчатися. Думали щасливо разом віку доживати.
У шибку стукають. Жінка іде відчиняти.
Цілий день мушу сама сидіти, — скаржиться. — Добре, що поклонніки Володі часто звонять. По півчаса зі мною по телефону балакають.
1927, 3 липня — Ольга Костюк народилася в с. Нижня Кропивна Немирівського р-ну на Вінниччині
1949 — перебирала томати на Гайсинському плодоовочевому заводі, ввечері працювала домогосподаркою в родині Висоцьких у Гайсині
1950 — приїхав Володимир Висоцький
1953, 31 грудня — одружилася з Олександром Гуцаловим
1958 — народилася донька Людмила, нині живе в Гайсині
1962 — з"явилася на світ донька Наталя, нині — у Полярному в Росії
1998 — 18-річна онука Наталя одружилася з євреєм і виїхала до Ізраїлю
2003, 31 грудня — на золоте весілля обвінчалася з чоловіком
2006 — чоловік загинув на рибалці від нещасного випадку
6 
35413
Коментарі