— Про виграш дізналася від своєї племінниці Валі. Вона живе в нашому селі. Колись у "Газеті по-українськи" виграла соковижималку. А це до мене подзвонила: "Тітонько, ми вітаємо вас із перемогою. Ви ще не дивилися газету? Виграли 500 гривень". Гроші отримала на пошті. Не витрачаю. В онуків буде день народження, то роздам, — каже 63-річна Ольга Димчук із села Очеретня Кривоозерського району на Миколаївщині.

"Газету по-українськи" передплачує з 2014 року.

— Я її побачила в своєї сестри Ані, яка старша за мене на 5 років. Почитала, і все сподобалося. Користуюся порадами зі шпальти "Сад-город", готую за рецептами зі сторінки "Їжа". Якщо щось сподобається, вирізаю і зберігаю, — говорить Ольга Миколаївна.

Вона 25 років працювала дояркою.

— Пішла на ферму після 8-го класу. Доїла корів до 1998 року, поки не розвалився колгосп. Потім роботи не було. Лише в жнива варила трактористам їсти. За свій трудовий стаж маю пенсії 1500 гривень. У Пенсійному кажуть, це тому, що у мене була мала зарплата. Так хіба ж я винна, що так мало нараховували? Отримала пенсію, купила упаковку таблеток за 1200. Залишається 300 гривень. Якби не дідова пенсія, то хоч іди з протягнутою рукою під Верховну Раду, — каже Ольга Миколаївна.

Живе з чоловіком 68-річним Миколою Івановичем. Він колишній слюсар. Виховали двох дітей.

— Альона із зятем Сашею живуть під Києвом, працюють в охороні. Син Юра з невісткою Альоною в Южноукраїнську. Він робить слюсарем на атомній станції, а невістка викладає в школі англійську. Маємо двох онуків і внучку. Марина, дочка Альони, закінчила юридичний коледж. Старший онук Роман навчається в 10 класі, а молодший Юра — в першому. Ми з чоловіком господарюємо. У мене є три козочки нубійської породи — Сніжинка, Сєрочка і Зозулька. З молока роблю бринзу, — розповідає Ольга Димчук.

×