Киянин 30-річний Олександр носить жіночий одяг. 9 років тому він узяв псевдонім Монро, на честь акторки Мерилін Монро. Виступає в нічних клубах із власним шоу. Про себе розповідає від жіночого імені, імітує жіночі манери та голос.

У київський ресторан "Шутерс" Монро заходить у червоній короткій шубі з чорним хутряним шарфом на плечах. Чоловік на високих підборах. Губи нафарбовані, очі підведені. Тримає жіночу чорну сумочку та прозорий пакет з апельсинами.

— Це для моєї редакторки. У неї день народження, — пояснює. — Навіщо дарити всяку фігню, коли можна подарувати вітаміни.

Монро працює в одному з київських журналів, веде рубрику "Вся в сексі". Бере відверті інтерв"ю у відомих людей.

— Мені не дає спокою серіал "Секс і місто". Уявляю себе на місці журналістки, яка веде колонку про секс. Журнал запропонував мені знятися для обкладинки, а потім спробуватися і в ролі журналіста. Домовляюся про інтерв"ю на вечірках, де буваю майже щоночі, — поправляє дрібні кучері.

Питаю Олександра, коли вперше одягнув жіночі речі.

— У дитинстві я приміряла мамині сукні, туфлі. Фарбувала губи, — каже. — Нині відсотків на 80 почуваюся жінкою. Але ніяких операцій робити не збираюся. Я фаталістка й вірю, що треба життя прожити у своєму тілі.

Каже, що має великий гардероб.

Ніяких операцій робити не збираюся

— Маю майже 60 пар взуття, щосезону купляю кілька пар на розпродажі. Сумки беру на секонд-хенді. Знаходжу цікаві екземпляри, сама прикрашаю їх стразами. Я дуже охайна. Декотрі сукні ношу по 6 років — досі як нові.

Запитую, як люди реагують на чоловіка в жіночому одязі.

— Мало хто знає, що я не зовсім дама, — пояснює. — Мене двічі запрошували в модельне агентство. Дивувалися, коли казала, що я — не жінка. Батьки мене досі сприймають як хлопчика. У школі я була звичайним хлопцем, — каже тонким голосом. — Платиновою білявкою стала на останньому курсі в інституті. Увесь факультет бачив це, але відверто не засуджував, — доливає в чашку чай із чайника.

Як вдається приховати чоловічу фігуру, широкі плечі?

— Я 13 років займався плаванням, — розказує. — Тому плечі маю широкі. Щоб приховати їх, одягаю пишні спідниці. Їм мало мучного, шоколаду, смаженої картоплі. Кілька разів на тиждень уранці бігаю.

Питаю, з ким зустрічається.

— Коли на небі роздавали кохання, я стояла в черзі за черевиками, — сміється Монро. — Жінок я сприймаю лише як витвір мистецтва. Мені подобаються хлопці. Мала стосунки зі стилістом Віктором, довго добивалася його. Він звернув на мене увагу, лише коли побачив без макіяжу. Я тоді — біла, як моль. Він шукав обличчя, на якому можна зобразити що завгодно.

Віктора запросили до Москви. Монро з ним тепер лише дружить. Згодом травесті зустріла блондина Дмитра, власника нічних клубів  Одеси.

— Він їздив за мною на гастролі, надсилав подарунки. Але якось я побачила його в казино. Зрозуміла, що Дмитро залежний від гри, і вирішила: все, па-па. Наші стосунки тривали півроку.

1978, 13 січня — Олександр народився у Києві
1981 — вперше одягнув жіноче вбрання
1998 — виступив як травесті на відкритті київського клубу "Клітка"
1999 — закінчив один зі столичних технічних університетів
2000 — ведучий у нічному клубі "Голлівуд"
2001— створив власне шоу "Фабрика зірок"
2005 — здобув титул віце-міс на конкурсі травесті в Росії

×