У столичній "Я Галереї" на вул. Волоській, 55/57 київський фотограф Олександр Чекменьов, 38 років, на персональній виставці "Вуличні портрети" представив 50 знімків, які зробив у 1993–1997 роках. На них зображені алкоголіки, бомжі та безпритульні діти.
— Чому ти знімаєш бродяг? — питаю.
— Кожен із них — це ціла окрема історія. Мені цікаво, чому вони стали такими. Ці люди не такі, як всі. До того ж у ті роки такого не знімав ніхто, — розказує Олександр, озираючись на свої роботи.
Світлини, представлені на виставці, зроблені у Луганську — рідному місті Чекменьова. У Києві Олександр живе 10 років, працює фотокореспондентом.
— Герої фото не перешкоджали знімати? — цікавлюся.
— Агресії не було. Коли люди бачили, що їх фотографують, навіть намагалися усміхнутися. Тільки одного разу зняв п"яного, в якого була ширінка на штанях розстебнута. Він, виявилося був працівником МВС. Міліціонери забрали мене до відділка. Розповіли, що він щотижня напивається, а вони його додому возять. Почали випитувати, навіщо мені ті фото. Як не намагався пояснити, що роблю їх для себе, не вірили. Хотіли плівку засвітити. Через годину прийшли інші міліціонери. Один, коли дізнався, що в газеті працюю, почав просити, щоб я допоміг його вірші опублікувати. Я кажу: поясни колегам, що ти їх для себе пишеш, і я тобі допоможу. Він мене й відмазав.
Біля входу до галереї висить знімок: п"яна жінка спить у смітниковому баку біля кіоска. На іншому — алкоголік продає овочі на сходах до крамниці.
— Своїх фотокарток не просять?
— Колись просили. Одного разу навіть продав, за пляшку горілки, — жартує.
Зазначає, що фотографій не продає:
— Може, деякі виходили в газетах чи журналах, тоді отримував за них якісь гроші. Але продавати — не продавав.
Олександр Чекменьов презентував свої роботи в Польщі, Швейцарії, Словаччині.
Виставка триватиме до 31 березня. Вхід вільний.
8 
35413
Коментарі