31 січня киянин Олег Серба, 19 років, виніс із палаючої квартири 3-річного Богдана Кузьменка та його прабабусю Антоніну Ігнатівну, 64 роки. Жінка померла у "швидкій", а хлопчик вижив.
Пожежа сталася в будинку по вул. Прирічній, 19 у столиці. Серба живе неподалік на вул. Північній. Хлопець навчається у вечірній школі N328. Того дня пішов до друга Юрія зробити ксерокопію екзаменаційних білетів.
— Юра мешкає на першому поверсі, а пожежа сталася на другому, — пояснює Олег. — Я побіг туди, спробував вибити броньовані двері, але не міг. Оббіг навколо будинку й по газовій трубі заліз на балкон. Кулаком розбив скло. У квартирі було багато диму, — прокашлюється хлопець. — Не міг навіть відкрити очі. Почав мацати підлогу. У коридорі намацав бабусю з дитиною. Вони лежали нерухомо. Схопив дитину, виніс на балкон і передав Юрі. Потім до балкону підтяг жінку. Якраз приїхали пожежники і спустили нас.
Додає, що рятувальники в підпалі підозрюють маленького Богдана.
— Малий каже, що над ліжком зірвалася лампочка. Іскри впали на ліжко, і воно почало тліти. Бабуся саме спала. Друг казав, що та бабулька пила по повній, — уточнює Олег.
Батьки хлопчика були на роботі. Запитую, чи якось віддячили йому за врятовану дитину.
— Я бачив лише маму Богдана — Альону. Вона мені крізь зуби "дякую" сказала, і все. А папашу не бачив взагалі, — опускає очі він.
Серба працює на автомийці. Він прийшов із нічної зміни. Каже, що хоче спати. У двокімнатній квартирі хлопець мешкає з бабусею, 53-річною Людмилою Орламівною, та дідусем Петром Михайловичем, 65 років.
— Мій батько Ігор шість років тому загинув на роботі, — тре очі Олег. — Був машиністом-рульовим на річковому флоті. Говорили, випав за борт, ударився головою об корму й утопився. Із мамою Мариною тато розлучився, ще коли мені було три роки. Через п"ять років мама вийшла заміж за Олексія. Продала двокімнатну квартиру в Києві й купила хату в селі Матвіїха Володарського району на Київщині.
На столі в хлопця стоять дві півлітрові банки з різнокольоровими тюльпанами. Ще дві — в іншій кімнаті.
— Це бабусі вручив Олесь Довгий, — каже про заступника київського мера. — А мені подарував плазмовий телевізор "Самсунґ". Ще пообіцяв допомогти підшукати роботу — кращу, ніж на автомийці. Бо там важко.
Говорить, на хорошу роботу не беруть через судимість. Два роки тому Серба попався на крадіжці.
— Із другом Ярославом ввечері пішли до його однокласника Ігоря, — згадує він. — Я з Ігорем сидів на кухні, а Ярослав пішов у кімнату. Там спала мама, біля ліжка на зарядці стояли два телефони "Сіменс". Він узяв їх. Жінка поскаржилася в міліцію.
За крадіжку Олега засудили на рік і дев"ять місяців. Термін відбував на Полтавщині.
— У казармі спало по сто чоловік. Давали борщ, де плавала одна капустинка, — скаржиться. — А каша перлова чи пшенична лише на воді й не солена. Дід щомісяця привозив мені торби з їжею й солодке. Перші місяці в колонії мене били. Розбирав кабелі, на пилорамі працював. Після тюрми став спокійнішим. Красти більше не тягне.
Цікавлюся, чи має дівчину.
Сусідка каже, що врятований Богдан — син Олега Серби
— Не маю, — зізнається хлопець. — 2002-го на набережній Дніпра познайомився з двома подружками. Із однією — Альоною, зустрічався півроку. А тоді став зустрічатися з другою — Лєною. Коли сів, вона знайшла іншого.
На столі лежать два романи Дарії Донцової та книжка "Острів скарбів".
— Деколи читаю, — позіхає Олег.
У сусідній кімнаті дідусь Петро Михайлович читає газету.
— Онуком ми гордимося, — знімає він окуляри. — Не знаю, чи наважився б я вскочити до тієї квартири. Хоч працював у шахті й різне бачив.
Сусідка Кузьменків Ніна каже, що врятований Богдан — син Олега Серби.
— Альонка стала сиротою у два роки, — розповідає про свою сусідку 19-річну Олену Кузьменко, матір хлопчика. — Її мама загинула: в руках вибухнув балон, яким газують воду. Осколки попали в сонну артерію. Батька Альони за кілька місяців хтось підрізав. Дівчинку виховувала баба Тоня. Альонка з Олегом трохи жили разом. У 16 років вона народила Богданчика. Коли Олега посадили, вона зійшлася з Костиком — він продає диски на Лук"янівському базарі. А сина після пожежі відвезла до Житомира, до Костикової мами. Малий погано говорить. Може, в селі якась бабуся йому пошепче.
1988, 23 травня — Олег Серба народився в Києві в родині моряка та кур"єрки
1991 — розлучилися батьки
1992 — дід подарував велосипед "Зайчик"
1995 — пішов до школи N245, у 8 класі перейшов до школи N398
2002 — загинув батько
2007, 23 лютого — Олег вийшов із тюрми
3 
35413
Коментарі