15 серпня на столичному Майдані святкували День незалежності Індії. Сцену встановили навпроти монумента Незалежності. За нею два намети, де артисти перевдягаються і фарбуються перед виступом.
Вінничанин 45-річний Сергій Журавльов біля дзеркала підмальовує очі. Він із двома дочками виконуватиме індійський танець. Їхнє тріо називається "Санган".
— Індійськими танцями я захопився ще в дитинстві, — говорить. — Любов прокинулася під час перегляду фільмів. Танцюю лише класику — бхаратанатьям, кучіпуді й катхак. Три місяці стажувався в Індії. За цей час пройшов річне навчання. Познайомився там із виконавицею головної ролі фільму "Зіта і Гіта" — Хемою Маліні. Їй зараз 62 роки, вона шикарно виглядає.
Дочки 21-річна Лілія й Наталія, 19 років, у барвистому вбранні. Старша в індійському сарі, менша — в туніці й шароварах.
— Сарі одягаю за 3 хвилини. Мені треба 7 метрів тканини, щоб обмотатися. Якщо жінка повніша, то може й 10 піти, — каже Лілія, яка по-індійському називає себе Лакшмі (богиня кохання, процвітання і багатства. — "ГПУ"). — Крапочка на лобі між бровами називається бінді. У нас вона танцювальна, прикрашена камінцями. Заміжнім жінкам ставлять червону. Якщо цятка чорна, то щоб не наврочили.
Дівчата із київської школи танцю "Сарасваті" перед виходом на сцену малюють на ногах туфлі червоною фарбою. У центрі долоні ставлять цятки, які символізують сонце.
— 3–4 години йде на те, аби прикрасити себе, — розповідає киянка Олександра Дивнич, 20 років. — Усі прикраси треба добре зафіксувати, щоби під час танцю не відпали.
45-річний Шувра Чакраборті з дружиною та двома синами живе в Україні понад 15 років. Він родом із Калькутти, там у нього теж є житло. Каже, що в майбутньому мріє жити на дві країні, по півроку в кожній. Зараз буває на батьківщині п"ять разів на рік.
— В Україну приїхав як представник сингапурської компанії. З часом розпочав власний бізнес, займаюся імпортом-експортом промислової сировини й обладнання. Перші пару місяців по приїзді все було незвичне — погода, їжа, звичаї. Та ми розуміли, куди приїхали, і ні разу про це не пошкодували. Індуси — люди, котрі до всього призвичаюються. Подобається ваша кухня, самі готуємо борщ, пельмені. Ніяк не можу навчитися їсти холодець, це якась незвична страва. Дружина їздить у Калькутту й родичам консервує огірки та помідори.
Киянка Лілія Сангхаві, 31 рік, вийшла заміж за індуса 11 років тому. Познайомилися в Хмельницькому, коли навчалися в університеті. Мають двох дітей. Вони розмовляють трьома мовами — англійською, російською і місцевою індійською будраті.
— Я християнка, чоловік сповідує індуїзм, — розказує Лілія. — Друзі відмовляли від заміжжя з іноземцем. За стільки років я ні разу не пошкодувала. Весілля у нас було два: в Україні та Бомбеї. Тепер себе вважаю більше індускою, ніж українкою. Готую лише індійські страви. Живу в двокімнатній квартирі, до Нового року переїдемо у двоповерховий будинок у Боярці. Мій чоловік — директор фармацевтичної компанії. Він нас забезпечує, я ніде не працюю. Моя робота — доглядати дітей.
8 
35413
Коментарі