Ще греки казали: "Демократія — це форма політичної організації суспільства, що характеризується участю народу в управлінні державними справами". І в Конституції України записано, що єдиним джерелом влади в Україні є народ. Усе граматично зрозуміло. У демократичній країні, а ми себе вважаємо такими, народ у своїх інтересах і собі на благо повинен здійснювати управління державою. Насправді, це зовсім не так.
Ні президент, ні прем"єр, ні депутати ніколи не думали й не будуть думати про свій народ, а тільки за себе і своїх рідних. Лише цим можна пояснити той факт, що п"ять відсотків привласнили 90 відсотків багатства України. А 95 відсотків людей володіє рештою. І то найгіршою. А тому все іде, як у того байкаря, "а більший меншого тусає, та ще й б"є, затим, що сила є".
Що ж, ми за народ, коли нас називають бидлом і козлами, а третина голосує за партію, керівник якої так сказав. Він забув, що цей народ пробачив йому подвійне сидіння в тюрмі. А він вішає локшину на вуха народу про прибуток у 48 тисяч гривень на рік. А що ж народ? Мовчить і далі голосує.
Хоча не всі мовчать. Коли свого часу пані Вітренко та пан Медведчук теж вішали локшину, то народ викинув їх із політики. Попередив і пана Литвина. Той на посаді спікера не підтримав помаранчеву революцію — люди не проголосували ні за нього, ні за його блок на парламентських виборах. Але все-таки дали Литвину можливість виправитися цього року і підтримати демократію в країні. Та якщо він не підтримає демократичні сили, то на наступних виборах народ не буде за нього голосувати й забуде про пана Литвина, як політика. Як це зробив із паном Морозом за зраду демократії. І продаж себе Партії регіонів за тридцять срібляників.
Недовго народ буде підтримувати Партію регіонів. Жодна партія в історії України не зробила так багато зла для народу, піднявши ціни на товари та послуги в деяких випадках утричі. Невже вони думають, що за допомогою брехні та зрадників утримають народ. Не буде цього! Схаменіться! Подумайте про людей!
Не змушуйте народ здобувати волю і право на нормальне існування, як говорив Тарас Шевченко, за допомогою сокири.
М. П. Коростяренко, м. Київ
Коментарі