"Не підеш у туалет під кущ, бо там заміновано"

 

У музеї "Київська фортеця" з 14 березня відкрили виставку фоторобіт десяти українських та російських байкерів "На лінії горизонту". Вхід заклеєний паперовою стіною. На ній українською та англійською написано: "У візі відмовлено".

— Байкерам часто відмовляють у візі, наче ми якісь бандити, — пояснює організатор Олександр Каменець. — Тепер ми цю стіну символічно порвемо.

Хлопець на мотоциклі таранить папір і заїжджає до зали. Всередині роздають плов і суп із бараниною, салати, сік та горілку. На металевому шампурі висить засмажений баран.

51-річний байкер Ігор Соколов на прізвисько Синус приїхав із російського міста Владивосток.

— До Києва я прилетів літаком. На мотоциклі добирався б 24 дні, на це нема часу. Мушу заробляти на сім"ю, — каже російською. — Я працюю в будівельній фірмі, а перед тим розвозив ковбаси по магазинах. Але бізнес розвалився, коли я п"ять місяців їхав до Гібралтара.

На мотоциклі Синус катається 41 рік.

— Торік узяв дружину, — додає. — Біля неї почувався невільним. Подорожувати треба самому.

2000-го їхав із Владивостока до Англії через 13 країн. Побував у 387 містах.

— Мав маніакальну ідею: проїхати Азію та Європу, від берегів Тихого океану до Атлантичного. Для цього мусив знайти 3 тисячі доларів, адже без грошей до Європи не пускають. Знайомий порадив звернутися до бізнесменів. Запропонувати їм розмістити свої логотипи на мотоциклі й куртці. Уявіть: приходить бородатий дядько в шкіряних штанях і пропонує співпрацю, — сміється. — Ледве нашкріб 1200 доларів.

Всюди валяються підірвані машини, танки, мертві люди

Мотоцикл Ігоря коштує понад $5 тис. А сам байкер застрахований на $30 тис.

— Зазвичай не поспішаю, їду 100–120 кілометрів на годину, — розповідає далі. — Уже й так наполовину робот. Колінна чашечка штучна, у правій руці — металеві стрижні, у хребті — залізо.

Каже, зброї з собою не бере. Із грабіжниками намагається домовитися. Якось вони навіть грошей йому дали.

— А в Америці якийсь чоловік оплатив послуги дантиста. У мене пломба випала, — згадує. — Якийсь хлопець зі Швейцарії переказав 300 баксів. У листі написав, що стежить за моїми подорожами в Інтернеті.

Навесні 2007-го Синус їздив із Владивостока до Петербурга — через Китай, Індію, В"єтнам, Лаос, Камбоджу, Непал, Пакистан, Афганістан, Азербайджан. Мотопробіг присвятив 75-річчю своєї матері. Повернувся наприкінці жовтня, на її день народження.

— Останні 55 кілометрів у Пакистані до мене приставили ескорт із двома озброєними охоронцями на броньованому джипі. Вони не розуміли ні англійської, ні російської. Ми спілкувалися жестами. У цій країні можна їхати лише вдень. Зупинятися, фотографувати заборонено. Я їх умовив стати, щоб познімати природу. Із гір нас обстріляли. Мої охоронці почали відстрілюватися, а мені наказали тікати.

Також небезпечно в Афганістані.

— Не підеш у туалет під кущ, бо там заміновано. Мусив справляти нужду посеред дороги. Усюди валяються підірвані машини, танки, мертві люди.

Зауважує, що ледь не потрапив у полон.

— З Афганістану в Іран міг їхати трасою. Та мене попередили: якщо сунусь туди — відберуть речі, а мене відправлять рабом у гори на макові плантації. Або вб"ють. Тому їхав ґрунтовою дорогою. Власники заправки біля кордону хотіли відібрати мотоцикл. Я похвалився, що маю таблетки, які очищують воду. У них вода дуже брудна, — пояснює. — Доки господар бігав по воду, я сів на мотоцикл і втік.

1957, 25 лютого — народився в російському місті Владивосток
1973 — купив мотоцикл "Восход"
2000 — здійснив подорож Владивосток–Гібралтар, 31 тис. 500 км
2002 — подорожує Північною Америкою, 30 тис. км
2005 — три місяці мандрує Австралією
2007 — мотопробіг Владивосток–Петербург присвятив 75-річчю матері

×