Надя Гнатюк і Віталій Шлапак познайомилися в районній лікарні містечка Чемерівці Хмельницької області у червні 2005 року. Після ранніх пологів, в 11 років, у Наді загострилися проблеми із серцем. А хлопець лікував хворі легені.

— Я вийшов у двір прогулятися і побачив її у вікні, — згадує 24-річний Віталій. — Вона була там з якимись подругами, також нудьгувала у палаті. Надя постукала мені у шибку. А потім ми зустрілися у дворі.

Через півроку Гнатюк і Шлапак обвінчалися.

Зараз вони живуть у селі Степанівка Чемеровецького району. Двокімнатна хата з кількома прибудовами стоїть на горі над потічком Батіжок. За хатою — нарубані дрова, невелика купа хмизу. Двері відчиняє невисока міцної фігури дівчина у жовто-зеленій майці. Пофарбоване в руде каштанове волосся відросло на ширину долоні. Надя усміхається привітно, але не каже ні слова.

У єдиній жилій кімнаті — два вузькі ліжка, телевізор, шафка. На ній буханець хліба. У колисці спить немовля. Біля включеного на музичній програмі телевізора підскакує дівчинка у засмальцьованій сукенці. Це 2-річна Маринка, первісток Наді. Із-за штори над ліжком виглядає кучерявий чоловік — Віталій.

— Маринка завтра піде у ясла, — каже він. — Ми вже всіх лікарів обійшли.

Додає, що зі здоров"ям у дівчинки все гаразд.

— У хаті цій жила моя вуйна, — розповідає. — Коли вона померла, ми перебралися сюди від моїх батьків. Треба побілити, все прибрати. А якби ще обої поклеїти... Хоча краще хату під Кам"янцем купити (Кам"янець-Подільський, 100-тисячний райцентр у Хмельницькій області, за 40 км від Степанівки. — "ГПУ"").

Маринка бере фотоальбом батьків і називає відомих їй людей по іменах.

Сім"я живе на 250 гривень у місяць

— Надя в лікарні не зізналася, скільки їй насправді років, — продовжує Віталій. — Сказала, що 18. Через три дні її виписали, а я залишився. Я і ще з однією дівчиною познайомився, старшою. Коли повернувся додому, написав і їй, і Наді. Надя відповіла, а та — ні.

У грудні 2005-го вони вирішили одружитися. Однак реєструвати шлюб 13-річній дівчинці, хай уже й матері, ніхто б не дозволив. А от священик у селі Кочубіїв, звідки Надя родом, повінчав пару.

Через рік вона вдруге стала матір"ю — народила сина Андрія. Зараз сім"я живе на 250 грн у місяць.

— Я маю 200 гривень по інвалідності (у Віталія III група через нездорові легені. — "ГПУ""). На Марину платять 50 гривень, а на Андрія поки що нічого.

8,5 тис. грн, які в Україні належаться кожній породіллі, Наді Гнатюк ще не виплатили. Чому — вони з Віталієм не знають.

Чоловік не може знайти роботу в селі.

— От якби поселитися під Кам"янцем, пішов би на ковбасний завод. Я вже працював там, можна більше тисячі гривень в місяць заробити. Але на будинок під Кам"янцем треба 30 тисяч,— додає Віталій.

Разом з ним виходимо до криниці по воду.

— От потепліє, город засадимо, лишу їх, — киває в бік хати. — Треба десь на заробітки їхати. Я вже був на стройці у Києві: заробили з братом Валіком на мобілку і магнітофон.

Надя Гнатюк до школи не ходить уже другий рік. У селі Кочубіїв, де навчалася раніше, кажуть, що всі документи передали за місцем її теперішнього проживання.

— Десь там є у нас її документи. Вона, коли приїхала до Віталіка, один день побула на уроках, а більше не приходила. Куди їй та школа, як у неї двоє дітей, — каже заступник директора Степанівської школи Неллі Володимирівна Фордзюн. — Хоч якось її Марині ляльку принесли, то вона сама ту ляльку причісувала, замість того, щоб дитина бавилася?

У школі восьмикласниці — ровесниці Наді — готують танець до 8 Березня.

— Якось вона вафель і конфет накупила і всім роздавала, — згадує 14-річна Діана. — Ніхто її ні про що не розпитував. Надя ні з ким дружбу не водить, на танці не приходить, і ми до неї не йдемо.

До матері в гості за 15 км Надя їздить не частіше, ніж раз на місяць. Добиратися треба через райцентр, і 12 грн на квиток не завжди знаходяться.

33-річна Тетяна Баран — мати Наді Гнатюк — після суду над чоловіком зійшлася з молодшим за неї на 13 років односельцем і народила від нього доньку Христю. Та на півтора року молодша за Маринку.

З Юрієм Гнатюком, якому цього квітня буде 40 років, Тетяна виховувала трьох доньок — Валю, Катю і Надю, наймолодшу. Тільки остання дитина була їхньою спільною. Старша Валя живе зараз у свого батька на Черкащині. Середня Катя вчиться у Кам"янці-Подільському в училищі.

Юрій відбуває покарання у колонії в Одеській області. У травні 2004-го Чемеровецький районний суд визнав його винним у зґвалтуванні доньки. За ґратами він проведе ще вісім років.

— Перед арештом ми з ним зустрілися, — пригадує адвокат Василь Гладонько, який у суді представляв інтереси Гнатюка. (Зараз пенсіонер, Гладонько десять років був прокурором району). — Коли протверезів, плакав й у всьому зізнався. Сказав, що жінка його не любила.

Кажуть, більше у неї дітей не буде

Суд з"ясував, що Гнатюк вступав у статеві зносини з донькою тричі. Уперше — серпневого вечора 2003 року, коли повернувся додому напідпитку і застав Надю сплячою у їхньому із дружиною ліжку. Жінки вдома не було.

Дівчинка прокинулася від того, що голосно запрацював телевізор. Батько запропонував їй показати, як здійснюється статевий акт. А потім зґвалтував і наказав мовчати.

Восени на уроках п"ятикласницю Надю Гнатюк почало нудити, але лікарі все списували на недоїдання. Учителі кажуть, що дівчинка була замкнутою і про насильство нікому не сказала.

— Мати привезла її до нас у лютому 2004-го, — розповідає гінеколог із Чемерівців Людмила Уланівська. — Сказала: "От подивіться, а то в селі говорять, що мала вагітна". Вона була десь на двадцятому тижні вагітності.

Тетяна Баран запевняє, що нічого такого у доньки не підозрювала, бо та схильна до повноти і хворіла на серце.

— Вони сказали, що батько — сусідський хлопчик Серьожа, — згадує  лікарка. — Надя лежала у нас на підготовці до пологів і все примовляла: "Тьотю, я боюся". Малювала фломастерами квіти. Просила не відпускати її до Хмельницького народжувати — казала, що там не буде такої тьоті. З другою вагітністю теж тільки на четвертому місяці прийшла.

— Я їй казав зробити аборт, — зізнається Віталій Шлапак. — Були би в нас ще діти. Але вона вперлася, що народить. Їй обидва рази робили кесарів. Кажуть, більше у неї дітей не буде.

За здоров"ям Наді Гнатюк та її дітей наглядають районні лікарі. Головний педіатр Наталія Мельник зазначає, що проблем із психічним та фізичним розвитком у них немає.

На запитання, чи хоче вона якось змінити своє життя, Надя мовчки дивиться в очі. З блукаючою усмішкою знизує плечима. На суді вона сказала, що батька свого простила.

×