— Отримали подарунок 30 вересня — на свято Віри, Надії і Любові. Уже почепили на стіну у спальній кімнаті. Призом задоволені. До цього в нас був звичайний телевізор, — каже 50-річна Надія Рибка з села Руденківка Новосанжарського району на Полтавщині.
"Газету по-українськи" передплачує чотири роки. Копію квитанції відправила на адресу редакції.
— Працюю начальником пошти. Вивчилася на бухгалтера. Після технікуму робила за спеціальністю, а потім — оператором пошти в нашому селі. Згодом призначили керівником. Коли "Газету по-українськи" привозили на пошту, я теж купляла і несла додому. Чоловікові сподобалася, тому почали передплачувати. Про виграш дізналася від односельця. Питає мене: "Ти бачила, що виграла телевізор?" Знайшла сторінку з призами, там — моє прізвище. Таких крупних виграшів ще не було в моєму житті. Купляла лотерею, але більш як 50 гривень не вигравала, — розповідає Надія Миколаївна.
Живе з чоловіком 51-річним Олексієм Олексійовичем. Мають дочку 30-річну Марину й сина Вадима, 24 роки.
— Чоловік теж із нашого села. Зустрічатися почали, коли повернувся з армії. За кілька місяців одружилися. 5 листопада буде 31 рік, як ми разом. Жили спочатку біля його батьків. Через два роки перебралися в свою хату, яку нам збудував колгосп. Донька вже заміжня. Живе в нашому селі. Маємо 4-річну внучку Вероніку. Син ще не одружений. Працює в депо Полтави інженером, — говорить Надія Рибка.
2 
35413
Коментарі