У своєму офісі в центрі Києва 35-річна співачка Надія Копча біля великого дзеркала накручує кучері на плойку.
— А я ще тут красоту наводжу, — метушиться. Її помічниця Катерина запрошує на кухню. Пропонує чай каркаде.
1996-го Надія Копча отримала звання заслуженої артистки України. За рік потрапила у четверту автокатастрофу й пішла зі сцени.
— До мене в Ужгород приїхала мама, — згадує про аварію. — Я з молодшою сестрою Любою ввечері відвозила її додому, у село Великі Ком"яти, за 100 кілометрів. Їхали в "мерседесі". Під Мукачевом є серпантинна дорога, як у Криму. Назустріч виїхала фура, мала зо 30 ламп, било дальнє світло. Мене трохи засліпило. Фура не вписалася в поворот, вийшла на мою смугу. Я дала на обочину, на очень мелкий щебінь. Сестру кинула до себе на коліна. Після аварії в неї залишився маленький синячок. А сама головою розбила лобове скло. Кров пішла з носа, вух. Осколок ударив у висок. Коли машина зупинилася, Люба трясла мене: "Надічка, Надічка". Я все розуміла, але ходити не могла. Нам зупинилася машина, люди їхали в Хуст. Пам"ятаю, що ту жінку звали Надія. Її брат Василь ніс мене на руках. Відвезли до Ужгорода, до моїх знайомих лікарів. У мене було кілька мікроінсультів. Лікарі скоро поставили на ноги, але період реабілітації затягнувся. "Мерседеса" чоловік продав, мені навіть не показував. Я ще сім років не могла сісти за кермо.
У першу аварію Надія потрапила 1990-го, на сьомому місяці вагітності:
— Я тоді сина взагалі перестала відчувати. Лікарі ходити забороняли, поки не видужала. 8 березня співала на концерті, а 25 народила. Назвали сина Васильком — на честь діда й чоловіка. Хоча я не хотіла такого імені.
Наше авто стиснулося, як гармонь
За два місяці Копча знову потрапила в аварію.
— Їхала на фестиваль до Білорусії. За кермом був чоловік. Перед Мінськом хотіли обігнати машину, виїхали на зустрічну і стукнулися в задній міст "газону". Наше авто стиснулося, як гармонь. Мала переломи хребта, грудного відділу, вивихи, порізи. Лиш молила Бога, щоби дитина сиротою не залишилася. Після аварії кормити груддю перестала. Не встигла востановитися, як завагітніла вдруге. На сьомому місяці дитину втратила. То був хлопчик.
У третій аварії — 1997-го —зазнала струсу мозку.
— Тоді страшна полоса почалася. У віці 54 років померла мама Юлія, після другого інсульту. Через рік помер тато Іван — після третього інфаркту. Вони часто одночасно лежали в лікарні, лише в різних корпусах. Я із двома корзинами бігала до кожного по черзі.
Після смерті батьків Надія з родиною переїхала жити до Праги. Посивіла. Із темно-русявого перефарбувалася в золотистий колір.
— Останнім часом лише кінчики підрізаю. Люди думають, що це парик. На концертах, як дарують квіти, стараються спеціально потягнути за волосся. А я жартую: "Не чіпайте парик, бо боляче!"
У грудні 2007-го Надія повернулася із Праги в Україну. Живе в Києві на квартирі у друзів.
— Останні десять років старалася лише для сім"ї, а все зійшло нанівець. Поступалася кар"єрою, бо чоловік не хотів, щоби я співала. Тепер вдячна йому, бо зробив усе, аби поїхала від нього. Жінка ніколи не уходить звідти, де їй дуже добре. Останній рік сина бачила дуже рідко — у Прагу практично не їжджу. Василько в мене молодець, учиться там на міжнародних відносинах. Має гарний голос, грає на фортепіано і скрипці.
Цікавлюся, чим захоплюється, окрім музики.
— Квіти в мене цвітуть круглий рік. Я їх обіймаю, цілую, співаю їм. Сама пересаджую, вирощую з паростків. У моїх друзів висихали китайські рози, а я в мене вдома вони через місяць розцвіли. У себе Ужгороді в басейні тримаю два великі дерева, бо в кімнату не влазять.
1973, 21 квітня — Надія Копча народилася в с. Великі Ком"яти Виноградівського р-ну Закарпаття
1987 — солістка сільського ансамблю "Нарцис"
1990 — вийшла заміж. Народила сина Василя
із 1992-го — займається бізнесом, випускає трикотажні вироби
1996 — отримала звання заслуженої артистки України
1997 — переїхала до Праги
2002 — закінчила Празьку консерваторію
2007, грудень — повернулася до Києва
4 
35413
Коментарі
2