— Ми, українці, вміли багато вистраждати в конц­таборах, але не зуміли про це написати. Дяка євреєві Хейфецу: досі ніхто ліпше про нас не написав, — каже політв'язень і публіцист 70-річний Василь ОВСІЄНКО про письменника і дисидента Михайла ХЕЙФЕЦА, 85 років. Його серце зупинилося в ізраїльському Єрусалимі. Мав хворі нирки і серце.

Хейфец народився в російському Санкт-Петербурзі. Закінчив там педагогічний інститут імені Олександра Герцена. Працював учителем, згодом зосередився на письменництві. Його твори друкували в журналах "Радянський письменник" і "Молода гвардія". Був близьким другом російських поетів Йосипа Бродського і Льва Лосєва.

1974-го його засудили за "антирадянську агітацію і пропаганду". Отримав чотири роки колонії суворого режиму і два — заслання. Під час відбування покарання зблизився з українськими і вірменськими політв'язнями — Зоряном Попадюком, Василем Стусом, В'ячеславом Чорноволом, Миколою Руденком. Під час заслання Хейфец написав три книжки.

— Ближче познайомившись зі Стусом, я зрозумів, що він гордий і гоноровитий, як китайський імператор. Побалакати про поезію (не свою), про філософію, про тонкощі прози чи безстрашні сутички з ҐБ (не свої) він не відмовиться. Але власні недуги, страждання — не тема для розмов, — казав Михайло Рувимович.

На волю Хейфец вийшов 1980-го. Згодом виїхав до Ізраїлю. Писав книжки і працював журналістом у газеті. Був одружений з учителькою музики Раїсою Володимирівною. Виховали доньок Наталію й Ольгу.

×