Михайло Данілєвіч півжиття відсидів за крадіжки та хуліганство

 

Колишній зек, 62-річний Михайло Данілєвіч із села Лісова Лисіївка Калинівського району Вінниччини, 17 квітня у своїй хаті прийняв пологи у сусідки 27-річної Катерини Ліпенко. Торік жінка теж вийшла із в"язниці — відсиділа рік за крадіжку.

Михайло Данілєвіч із 56-річною сестрою Ганною мешкають у глиняному однокімнатному будинку. Успадкували його від матері. Над ліжком Михайла — старовинна дерев"яна ікона Миколая Угодника.

— Образ подарувала односельчанка Марія, — пояснює Ганна. — Заходила до нас погрітися. Вона відморозила ноги і померла.

Жінка виходить на поріг із кухлем пива, курить. Михайло встає з ліжка, просить цигарку. Ганна запалює плиту, виймає маленьку сковорідку. Михайло чистить дрібну картоплю. Каже, це його робота.

Чоловік працює на пилорамі у знайомого Анатолія М"ячова. За день отримує 10–15 грн.

— Там дають пообідати, — дивиться на стелю. — Раніше розвозив товар по вінницьких магазинах. По 120 кіло на горбі таскав. І так шість років.

Заходить сусідка Ганна Кушта. У селі жінка працювала патронажною медсестрою.

— Не пиши, що він роди приймав. Це ж не подвиг. Село тільки опозориш на всю Україну, — каже Ганна.

Катерина Ліпенко живе по сусідству із Данілєвічами. Вагітною постійно ночувала у хаті Михайла, спала в ліжку із його сестрою. Жінка боялася залишатися вдома, бо брат Анатолій із батьком Леонідом Карачковським були проти народження дитини. Хто батько немовляти — невідомо. Сусіди припускають, що хтось із околиці.

— Я любив її як дочку, — плаче Михайло, — Щоб її так хлопці любили. Куди їй діватися з пузом? В чотири часа ночі їй стало погано. У мене ж свєту нема. Зажигалкою присвітив. Я мужик, но понімаю. Бачу: води відійшли. Я нажав на животик. Раз-раз, щоб головка показалася. Витягнув, воно кричить. У полотенце велике поклали, щоб обсохло. Нагріли води, обмили. Визвали лікарів. З моєю помоччю родила легко.

З моєю помоччю родила легко

Хлопчика назвали Богданом.

— От ще одного внука маю, — каже Данілєвіч. — У мене троє: від дочки Валі — Свєта, Люда та Сашко.

Катерина досі в лікарні. Лікарі заборонили забирати породіллю, доки вдома не поставлять грубку і перегородку в кімнаті. У травневі свята Михайло разом із її батьком Леонідом мазали стіни хати.

У виправних колоніях Михайло Данілєвіч провів 32 роки. Його шість разів судили за крадіжки. Перше покарання відбував за хуліганство. Коли вийшов, розлучився з дружиною Євдокією Чумак.

Каже, жінка заглядала в чарку.

— Мало сам не спився,— продовжує. — Почав красти кролів, курей, качок для закуски. У Вінницькій колонії робив шкільні меблі, масажні накидки з дерева на крісла авто. Займався різьбярством. У Стрижавській колонії під Вінницею виготовляв шпаги, саблі й стілєти — це така зброя в чохлі, — пояснює. — Начальник колонії Анатолій Банюк подарув стілєт Леонідові Кучмі. А він йому — іменний пістолєт. Він всьо время возив нашу зброю Кучмі.

— Янукович сидів зі мною у Стрижавці три роки за хуліганство, — розказує. — А я — за крадіжку чотири роки відбував. В одній хаті (секції. — "ГПУ") були. Наші ліжка поряд. Він нормально до всіх відносився. З ним було добре. Його гості приїдуть, привезуть гостинці. Ділиться з усіма. Но був вспильчивий.

— Чо його не хотіли вибирати? Кричали: "Зек, зек!", — гукає із порогу сестра. — Ми за нього голосували.

Коли Михайло сидів за крадіжку, сусід Анатолій Рижук порубав його батька та друга Гришу.

— Відрубав батькові вухо, порубав голову, — витирає сльози Ганна. — Батько ще трохи повз. А Гриша зразу помер. Захотів Толя випити — і порубав. За це розстріляли його. За 11 років до цього матір Євдокію машина передавила. Тоді на бураки ходила.

— Як вернувся з тюрми, то зайшов до Рижуків, вони мене з хати вигнали, — зітхає чоловік. — Хотів узнати, за що батька зарубали. Я злодій, але людину вбити не зміг би. Таких людей я презіраю.

Каже, що не жалкує за своїм життям.

— У бідних я не крав, — дивиться у вікно. — Уже сім років, як нічого не краду. У тюрмі годують погано, а працювати треба. Сестра моя Ганна теж сиділа за крадіжку одягу. Її підштовхнули такі ж п"яниці. Зараз кається. На старості хочеться жити спокійно. Я нікого не чіпаю, і мене не чіпайте.

1946, 26 вересня — Михайло Данілєвіч народився в с. Лісова Лисіївка Калинівського р-ну на Вінниччині
1965 — повернувся з Таллінна, Естонія, де три роки служив в армії
1967 — одружився з Євдокією Чумак; за рік народилася донька Валентина
1976 — посадили на чотири роки за хуліганство. Матір Євдокію збила машина
1981 — розлучився
2001 — повернувся з в"язниці
2008 — прийняв пологи в сусідки Катерини Ліпенко

×