Мер Шаргорода 55-річний Тимофій Жмурко живе навпроти міськради. Квартиру отримав у 80-х роках, коли працював головним архітектором району. По сусідству мешкають наркомани.

— Нещодавно в під"їзді двері поміняв, — розповідає Тимофій Жмурко в парадному. — Наркомани виламали та кудись винесли. У них ні світла немає, ні води. Навіть опалення виключили. Увечері як зберуться — начнуть куралєсіти, аж страшно.

Удома чекають 8-річний онук мера Сергій та дружина Ганна Іванівна, 54 роки. Донька Жмурків Наталя вдруге вийшла заміж. Після цього Жмурки забрали онука до себе.

Хлопчик показує свою кімнату. Там є плазмовий телевізор, комп"ютер. У кутку великий іграшковий тигр та мавпа з бананом у роті.

— Це мені дєдушка подарував, — хвалиться хлопчик. — Він класний, продвінутий. Розуміється на прикольних ігрушках і комп"ютерах.

Тимофій Станіславович бере Ганну Іванівну за лікоть. Вона червоніє, висмикує руку, йде на кухню.

— Не любить публічності, — пояснює він. — Я її ще у школі запримітив. Вона славненька, маленька була. Мішки з травою з поля босяком таскала. Коли пішов у армію, може, й забув би. Але мама дуже хотіла її в невістки. У кожному письмі писала, яка Аня хороша та роботяща.

Дістає з шафи альбом із армійськими фотографіями. На першій сторінці — знімок дружини. Далі фотографії ще дев"ятьох дівчат.

— У мене багато дівчат було, — пояснює Тимофій Станіславович.

Дружина приносить каву та цукерки.

— Як ішов у армію, зайшов до мене в клас. Подивився на мене і сказав класній керівничці: у вас навчається моя майбутня дружина, — згадує жінка.

У моїй сім"ї хлопчиків називали на честь діда. Я перший порушив цю традицію

— Я ще в Одеському університеті довчався на четвертому курсі, як ми побралися, — веде далі мер. — Аня народила синів Сашка, Ярослава та доньку Наташу. У моїй сім"ї хлопчиків називали на честь діда. Я — Тимофій, мій батько — Станіслав Тимофійович, дід — Тимофій Станіславович. Я перший порушив цю традицію.

Каже, Бог покарав його через це. 1982-го райпрокуратура звинуватила Тимофія Жмурка в отриманні 400 крб хабара. Він працював тоді районним архітектором. Його засудили до 8 років ув"язнення.

— Не треба було порушувати традиції, — розмірковує Тимофій Станіславович. — Коли жінка прийшла до мене на побачення, я попросив переназвати одного з синів. Та в паспортному столі їй сказали, що ім"я дитини можна змінити до трьох років. Або після 16.

Жмурко відбував покарання в м. Сокиряни Чернівецької області. За три роки з нього зняли судимість і випустили.

— Наш син Ярослав змінив ім"я у 18 років, — додає дружина. — Записався Станіславом. Свого сина обіцяв назвати Тімкою.

2006-го в Шаргороді художник Ілля Чичкан намалював Тимофія Жмурка. На ньому мер зображений ковбоєм у капелюсі, зі срібними зубами. Родина має копію портрета.

— Такий я буду в старості, — сміється мер. — Знайомі дзвонили, запитували, як я дозволив так себе спотворити. Мама заборонила нести це страхіття до хати. Срібні зуби в мене  вже 40 років.

Жмурко поставив зуби восени 1969-го. Каже, любив солодке, їв яєчний білок із цукром, і передні зуби ще в школі почорніли. Довелося їх замінити.

Портрет розміром 2х3 м повезли до Росії, показали на багатьох телеканалах. Потім Жмурку дзвонили армійські друзі: казали, що впізнали його по зубах.

— Чичкан хотів і мене намалювати, — говорить Ганна Іванівна. — Але загуляв і не встиг.

1953, 17 січня — Тимофій Жмурко народився в с. Козлівці Шаргородського р-ну Вінницької обл.
1972 — закінчив Немирівський будівельний технікум
1972 — служив у армії в Підмосков"ї
1974 — вступив до Одеського інженерно-будівельного інституту, отримував Ленінську стипендію
1976, 7 листопада — одружився з односельчанкою Ганною Кедик; нині вона працює оператором комп"ютерного набору в райадміністрації
1978 — народився син Олександр; після закінчення Одеського інституту сухопутних військ працює в Росії
1980 — з"явився на світ син Ярослав; нині — капітан, командує ротою в Ужгороді
1981 — головний архітектор Шаргородського р-ну
1982 — звинуватили в отриманні хабара, засудили до 8 років; скасували судимість за 3 роки
1983 — народилася донька Наталя; нині — інженер
1991–2005 — очолював органи земельних ресурсів Хмільницького та Шаргородського районів
1996 — закінчив Львівський сільгоспуніверситет
2005 — мер Шаргорода; безпартійний

×