23-річний киянин Ярослав Кравченко працює стриптизером. За п"ять хвилин бере $150. Раніше він був вантажником на Лук"янівському ринку.

До торговельного центру "Городок" Ярослав підходить із громіздкою чорною сумкою з крокодилячої шкіри. Там лежить костюм американського поліцейського. Пояснює, що концертне вбрання носить із собою, бо можуть бути термінові замовлення.

Каже, 7 березня запланував два виступи, а мав сім.

— Почав о дев"ятій ранку, а до вечора ледь на ногах стояв, — усміхається. Нижня щелепа Кравченка виступає вперед. — Танцював для персоналу "Укрсиббанку", на якомусь заводі на Петрівці, а потім — для адміністрації Володимирського базару. Заробив півтори тисячі доларів.

Над губою в Ярослава синець.

— Це після дня народження співачки Маші Фокіної, — розповідає він. — Машу посадили на стілець. Я знімав із неї взуття й ненароком каблук попав мені в обличчя. Навіть сльози на очі набігли. Але я був у чорних окулярах, тож ніхто не помітив.

Із 14 років Кравченко працював вантажником на Лук"янівському ринку.

— Не хотів просити гроші в батьків, — пояснює. — До уроків, о сьомій ранку товар вивозив, а ввечері завозив. Учився на трійки. За погану поведінку батьків щомісяця викликали до школи. Дівчата не любили мене, бо був худий, вухастий і лисий. У 8 класі однокласниця не захотіла цілувати мене. А тепер бачили ми тих дівчат, — закидає ногу на ногу. — Віддаю перевагу доглянутим жінкам, бо й сам такий. Роблю манікюр, ходжу в солярій, на масаж.

Працював вантажником на Лук"янівському ринку

Півроку тому Ярослав зі старшим братом Сергієм влаштувався консультантом у компанію "Євролайф". Займається пенсійним страхуванням.

— Коли став стриптизером, друзі відвернулися. Лише брат мене розуміє, він теж танцює по клубах.

Розповідає, що рік виступав у елітному московському клубі "Червона шапочка".

— Директор зустрічав нас із літака на лімузині. Першого ж вечора в черевики понасовували купу чайових. А коли нахилявся, гроші клали в кишені штанів. Потім зрозумів, що це хазяїн підстроїв, щоб нас заохотити. Дівчата штани зривали, — нервово помішує чай. — Одна напилася та подряпала спину. Але я знаю прийоми дзюдо, умію втихомирити дівчину. Наприклад, пальця заламати.

— Дівчину маєш? — цікавлюся.

— Так, її звати Маша. Живе в Запоріжжі, вчиться в якомусь вузі, пов"язаному з інформатикою. Познайомилися, коли я виступав у Запоріжжі. Вона приходила на мої виступи.

У танцівника проколоті вуха. Каже, що носить сережки, коли одягається в стилі "R&B": у майку й широкі джинси. Нині на ньому класичне коричневе пальто, біла сорочка та сині джинси.

— Перші сережки подарувала колишня дівчина: срібні з янтарем, ніде таких не бачив. Інші мама купила — котяче око, щоб не зурочили.

Мама Ярослава — Наталя працювала пекарем на хлібокомбінаті, батько Олег — метробудівник. Нині вони на пенсії.

— Нещодавно купив мамі пральну машинку, щоб приводила до ладу мої концертні костюми, — говорить Кравченко.

Дивиться на позолочений годинник.

— Ще хочу заїхати в магазин "Версаче", там знижки, — покусує губу. — Костюми ціною дві-три тисячі доларів можна купити значно дешевше. Люблю гарні речі й хороше взуття, — стукає чорним замшевим черевиком. — На першу зарплату вантажника купив собі шкіряні туфлі.

1984, 20 жовтня — Ярослав Кравченко народився в Києві в родині метробудівника
1992 — із Москви мама привезла скейт та іграшку-трансформер
1998 — вантажник на Лук"янівському ринку
2000 — закінчив 9 класів школи N139
2003 — здобув спеціальність моториста в Київському річковому училищі; працював у річпорту
2002 — почав виступати в нічних клубах
2007 — фінансовий консультант на фірмі "Євролайф"

×