66-річна Марія Левченко — директор Вінницького планетарію. За Місяцем вираховує людям сприятливі дні для весіль, судів, подорожей.

У кабінеті на столі з паперами лежить повна коробка шоколадних цукерок.

— Солодкого не їм, лікарі виявили високий цукор у крові, — каже Марія Федорівна.

На стінах розвішані фотографії родини.

— Тут син Веня з сім"єю, а ось донька Ірочка, — показує на темнокосу жінку. — Я її довго чекала. З чоловіком п"ять років дітей не мали. Надумали з дитбудинку взяти, аж тут завагітніла. З четвертого тижня і до самих родів у больниці пролежала на сохранєнії. Роди дуже тяжкими були. Дитина по-особливому лежала, називається "лобное прєдлєжаніє". Медсестра визвала главврача Раїсу Павлівну в півпершої ночі. Зробили мені кесарєве. Дуже боялася за дитину.

Рудий кіт Марсік треться об ноги. Левченко йде до холодильника, виймає пакет сухого корму.

— Донька на святкування 30-річчя Перемоги народилася, — сідає на стілець. — Досі мене питає, чого Вікторією не назвала. А зі мною в одній палаті Іра лежала. У неї двійко дівчат мало бути. Але одна дитинка померла. Я тоді собі думала, що це в неї одну дівчинку забрали і мені віддали. Усе придивлялася, на кого дитина більше схожа. З Ірою ми подружилися, я вирішила її іменем дочку назвати. Зараз дочка радіє, що я маму не послухала і Глафірою не назвала.

Тихенько сміється, прикладає долоню до губ.

Мене в молодості учень прокляв

— А от сина бабуся-таки називала. Вибрала йому старовинне слов"янське ім"я Веніамін. Нам із чоловіком спершу не дуже подобалося. Але за цим іменем його всі пам"ятають. Він один на всю школу був такий.

Із чоловіком Євгеном Бойком Марія Федорівна розлучилася. Він виїхав до Німеччини.

— Коли працював директором санаторію "Родон", познайомився з Веронікою з Миколаєва, — веде далі. — Пішов до неї. Ми залишилися друзями. Він до себе в гості запрошує. До нас приїжджав. Дітям майже щодня дзвонить.

Поправляє хустку, якою підв"язує поперек.

— То ноги, то поясніца болять, — скаржиться. — Один врач мені сказав, що це мене в молодості учень прокляв. Певно, той, якому я трійку в табелі поставила. Він цілий рік сидів за партою до мене спиною, нічого не вчив. А в кінці року просив хорошу оцінку, навіть погрожував. Я молода була, принципова — не поставила.

На столі розкладені відривні календарі та невеликі брошурки. На листочку Марія Федорівна написала кілька дат.

— Це просили підібрати день для весілля, — пояснює. — Люди часто питаються, в який день на операцію лягати, коли суд починати. Я по Місяцю вираховую. Жінці губернатора Ірині Домбровській, як вона нєвєстою була, день весілля вирахувала. Та вона не схотіла чекати і побралася раніше. Але нічого, живуть добре.

Дістає фотографії родини сина, показує 4-річну онуку Софійку серед пірамід.

— Я теж позаторік у Єгипті була, — згадує. — Такі там нахальні місцеві. Сумки з рук видирають і чайові требують. Щоб на верблюді покататися, треба якусь гривну заплатити. А щоб тебе з нього зняли — 100 доларів! Софійці сподобалося. Вона дівчинка метикувата. Букви вчити не хоче, зате знає всі марки помади.

1942, 19 лютого — Марія Левченко народилася на 14-му кілометрі в тайзі в Іркутській області. Родину Левченків із с. Зятківці Немирівського р-ну на Вінниччині заслали туди, бо взяли на виховання сироту
1967 — працює лектором у Вінницькому планетарії
1969 — вийшла заміж за головного лікаря санаторію "Родон" Євгена Бойка
1975, 9 травня — народилася донька Ірина
1978, 26 жовтня — народився син Веніамін
1986 — розлучилися з Євгеном Бойком
1990 — на лекції Павла Глоби в Одесі зацікавилася впливом Місяця на людей
2004, 29 серпня — видала заміж доньку Ірину. Сама вирахувала дату весілля, молодята чекали три місяці

×