Марія Кардаш назвала корову Юлькою

 

64-річна Марія Кардаш із райцентру Саврань на Одещині виводить із хліва 2-річну корову.

— Назвала Юлькою — мені Тимошенко дуже нравицця. Сусід сварився зі мною — мол, чого це на честь прем"єрки корову назвала. А шо ж тут поганого? Я ж не гада якогось назвала, а найдорожче, шо в мене є, — ніжно гладить корову. — Ну похожа вона характером. Ніби така маленька, мила, а харизма — ого-го!

Марія розмовляє тихо — болить горло.

— Я все життя корів тримаю. Бабуня тримали. Мати 1933-й пережили тільки завдяки корівці. Вже ходити з голоду не могли, вся спухші були. Їх виносили на сонце і молоком відпоювали. Я народилася у воєнні роки. Розруха кругом, голодовка. У мами молока не було, то вона мене годувала квачиком: у марлю замотає шматок хліба, умочає в молоко і дає смоктати.

Юлька — десята корова у Марії Кардаш. Попередніх називала на честь відомих людей та героїнь телесеріалів.

— Як вспомню Маріанну (героїня телесеріалу "Багаті теж плачуть". — "ГПУ")! У мене тоді корова була, Рамона, — вся чорна і понура. Тиха, але підловата трохи, могла вкусити або ж дійницю перевернути. Мусила здати її на м"ясозаготівлю, бо зурочили і не стало молока. До сусідів жінка в гості була приїхала, очі в неї недобрі. Раз прийшла до мене молока просити. Я слоїк налила, а вона жбурнула на стіл гроші дрібними копійками — як щас помню. Пішла я на другий день порати хазяйство, а двері у хлів откриті, молоко все зціджене. Я даже якусь ніч діжурила коло хліва, бачила кицьку. Чорна така, величезна, прибігла і до вимені присмокталася. Я її вилами хотіла вперіщити, але не вийшло. Тільки-но та жінка з гостин поїхала, як корова занедужала. Я півтора місяця за нею впадала, але толку ніякого. Здали, купили в сусідів телицю, назвали Естер. Норовлива була.

Юлька гарцює у дворі, хазяйка тримає її на мотузці.

Вийшла заміж за Івана Пацюка. Прізвище не змінила — постіснялася

— Вона в мене як вертоліт — чим більша швидкість, тим вище хвіст! — сміється. — Привела Естер у березні телятко, хороше таке, біленьке, тільки де-не-де чорненька плямочка. А тоді якраз вибори були, календарики роздавали з Левком Лук"яненком (колишній народний депутат. — "ГПУ"). То ми того биця й назвали Левком. А в сараї щур завівся. Зараза, вуха теляті обгризало і по спині корові стрибало. Якось уже спати полягали, аж вчуваю, в сараї щось робиться. Я куфайку накидаю, вискакую з ліхтарем, а корова туди-сюди мечеться, а в зубах щуряка. А за нею були Роза, Марія. Даже Райка — на честь Горбачової (дружина президента Радянського Союзу. — "ГПУ").

Марія живе на околиці Саврані. Працювала в полі, полола буряки, соняшник. Вийшла заміж за механізатора Івана Пацюка.

— Прізвище не змінила — постіснялася. Син Юра з дружиною та двома доньками живе в Росії, навідується рідко. Пенсія в мене 700 гривнів із копійками. Продаю часто молоко, сир, сметану, з того й виживаю. І лікуюся тільки молоком, як горло заболить. До Юльки мала корову Хіларі — ото молоко жирне давала. Ту Хіларі помнить уся вулиця. Бувало, приженуть її з пасовиська — до мене в двір сусідські дітлахи з кружками біжать. Я їм по чашці й здою. Сусідка Настя прибігала дякувати, бо онук не пив молока вобще, а йому положено було.

Жінка заганяє Юльку в хлів.

— Провітрилася і досить. Я корівку гляжу як дітку. Восени сарай утеплюю, щоб не замерзла, як заболіє — хожу коло неї, ледве вареників не ліплю.

×