"Я як зайшла в кімнату й побачила відкриті двері на балкон, усе зрозуміла. Побігла з криком до сусідки... Не пам"ятаю, збігли вниз чи їхали ліфтом. Там уже були "швидка", міліція, сусіди. Донечка сидить на землі й каже: "Мама, я впала на ножки". Далі не пам"ятаю. Мене лікарі двічі приводили до тями", — 32-річна Анна Діденко з Черкас згадує вечір 8 травня цього року.
Анна працює нянею в дитсадку. Із чоловіком Владиславом і донькою Марійкою мешкають в однокімнатній квартирі на дев"ятому поверсі в Південно-Західному районі Черкас.
Того вечора Владислав працював у нічну зміну. Анна приспала доньку й вийшла в магазин по молоко. Повернулася хвилин через 10.
— Ми так думаємо, Марійка прокинулася й схотіла виглянути з балкона, — каже Анна. — Двері у нас пластикові, й вона їх може відкрити. Середнє вікно на балконі майже завжди відчинене. Донька підставила стілець, щоб краще було видно.
Владислав Діденко припускає, що могло загальмувати швидкість падіння.
— На балконах восьмого, п"ятого і четвертого поверхів висять мотузки для білизни, — каже. — До того ж донька чомусь одягла зимову куртку, штани. Одяг теж спрацював як парашут.
"Швидку" викликали сусіди.
— Ми вже збиралися спати, — згадує 34-річна Олена Малиновська із квартири на п"ятому поверсі. Вона працює медсестрою в міській лікарні N1. — А тут такий звук, ніби обірвався балкон. Брат зразу сказав, що це могла впасти людина. Ми — на балкон. Там один дріт обірваний, а знизу чути стогін. Із сусідкою пішли за будинок. Зустріли компанію хлопців і дівчат. Попросили, щоб вони присвітили на клумбу. Під маленькою абрикосою сиділа дівчинка й казала: "Я хочу до мами". Хтось збирався узяти її на руки, але я не дозволила. Дитину почали відволікати запитаннями — щоб вона не розуміла, що сталося і не було шоку. "Швидка" приїхала через хвилин 5–7, і зразу ж прибігла мати. Вона несамовито плакала. Кричала, що не переживе цього. Я не могла на те дивитися й пішла додому. Заснула тільки після заспокійливого.
"Швидка" повезла дитину з матір"ю в реанімацію міської лікарні N3.
— Доки чекали висновку лікарів, побачили священика, — розповідає Анна Діденко. — Попросили, щоб зайшов і помолився за Марусю. Він сказав: це Господнє диво, що вона залишилася живою. Лікарі виявили в неї лише перелом ніг.
Про нещастя батькові Марійки повідомив тесть. Була вже ніч.
— Відпроситися — ні в нікого, — розповідає Владислав. — А піти я не міг. У мене така робота, що не можна відключати комп"ютерну установку на підприємстві. Уявляєте, як мені було. Але вже через півгодини після зміни я був біля Ані та Марусі.
Донька чомусь одягла зимову куртку, штани. Одяг спрацював як парашут
Наступного дня матір із донькою перевели в дитячу травматологію міської лікарні N1. Понад три тижні дівчинка була під наглядом головного лікаря.
— Я спитала Марусю: навіщо ж ти, доню, так зробила? — витирає сльози Анна. — А вона: "Я поступила нехарашо і більше так не буду... Мене врятувала мама Марія". Я не зрозуміла. Кажу, я ж твоя мама. А вона показує пальчиком угору й каже: "Та, що вверху. Це вона мене поставила на ножки".
Анна і Владислав одружилися вісім років тому. Довго чекали на дитину.
— Я так хотіла дівчинку й просила про це Матір Божу. Казала: обов"язково назву її на твою честь, — говорить жінка. — Про вагітність дізналася на шостому місяці.
У Марійки такі травми, наче вона впала з високого стільця, дивується головлікар Володимир Тронц. У його практиці такий випадок перший. Привозили дітей, які падали зі значно нижчих поверхів, і травми в них були смертельні.
Місяць Марійка Діденко провела вдома в гіпсі. Досі вони з матір"ю на лікарняному. Але дівчинка вже ходить. Їй подобається кататися на велосипеді.
— Ви її не питайте краще нічого, — просить Владислав. — Вона, мабуть, і не зрозуміла, що сталося.
Після пригоди Анна витягла зі схованки ікони, якими її з чоловіком благословляли на весіллі батьки. Поставила на видне місце.
2 
35413
Коментарі