Якщо вірити забобонам, то високосного 2008 року не можна розпочинати значних справ і одружуватися.

— До 12 січня ми зареєстрували 30 шлюбів. Так само було й торік, — запевняє Олена Барабошкіна, начальник Шевченківського РАЦСу в Києві.

30-річний бізнесмен Максим Богуславець одружується з 22-річною студенткою Оленою Чорненко. Наречений виходить із чорного легковика "чайка", прибраного у весільні стрічки і кільця.  Подає руку молодій. На плечах в Олени — біла шубка зі штучного хутра.

Максим народився в місті Українка Обухівського району на Київщині. У столиці має будівельну фірму. Олена навчається на менеджера зовнішньо-культурних зв"язків. До столиці вона приїхала з села Мотижин Макарівського району Київщини. Пара до весілля вісім місяців жила в цивільному шлюбі.

— Ми хотіли розписатися влітку в Макарові, але РАЦС постійно був зайнятий, — розповідає Максим. — У забобони я не вірю, тому вирішили одружитися 2008-го.

Матір нареченого Зінаїда Андріївна кладе на рушник коровай. Батько Павло Іванович міцно тримає букет червоних троянд у прозорому целофані. Позирає на дружину.

Хотіли розписатися влітку, але РАЦС був зайнятий

— Ми з Павлом одружилися у маю, — каже вона. — Друзі лякали, що все життя будемо маятися. Але разом уже 37 років років, і нічого — живемо спокійно.

Жінка кидається цілувати сватів.

— Мої діти щасливі, і я рада за них, — говорить Валентина Михайлівна, матір Олени. — Я чула, що високосний рік якраз приносить щастя.

Наречених запрошують до реєстраційної зали.

— Що, уже? Ой Боже, — перелякано дивиться Олена на Максима.

Поруч стоїть весільний сват — Андрій.

— Мої батьки одружилися теж високосного року, — зауважує він. — Уже 25 років разом. Сім"я в нас нормальна: то чорна полоса, то біла.

×