"Років із п"яти почала розуміти, що не така, як інші. Лазила по деревах, парканах. Як і всі діти, хваталася за подряпину — і миттєво минав біль. Підходила до когось із травмованих дітей, гладила руку, ногу — все проходило. Могла зупинити кров із носа. Пізніше мені пояснили, що маю відкритий у космос канал", — розповідає біонергетик Людмила Жукова, 63 роки.
Із Людмилою Петрівною спілкуємося в її квартирі в центрі Києва, біля Золотих Воріт. Однокімнатна квартира поверхом нижче теж належить їй. Над ліжком — картини з орхідеями, у вазі — штучні орхідеї, у горщиках — справжні.
— Нижню квартиру я вибрала із 28 варіантів, — Жукова в жовтих кофті та бриджах умощується на ліжку. На шиї два золоті ланцюжки, на одному з них підвіска-ікона. — А верхню купила в сусідів. У них тут постійно щось траплялося: то дівчинка захворіла, то меблі падали. Дала за неї 100 тисяч доларів, іще стільки ж уклала в ремонт. Зараз вона коштує півмільйона.
Підкладає під руку подушку. Довгі нігті покриті червоним лаком.
— Рука болить, — скаржиться. — На днях вручали орден "За творчі досягнення", в ньому 92 діаманти. Хтось позаздрив чи зурочив, я впала, сильно забилася. Треба було захист на себе поставити.
Каже, що родом із Донецька.
— Зараз у Донецьку є величезний палац "Донбас". Раніше там була велетенська квартира мого діда, директора металургійного заводу. Її він потім віддав родині з 11 осіб. Бабця захотіла побудувати невеличкий будинок, у якому ми жили. Зараз у ньому родина моєї доньки Аліни. Ми тримали няню. Вона дивилася за мною та братом. Няня довго жила в нас, потім вийшла заміж. Мама дала їй гарне придане.
Розповідає, що мати була лікарем, батько — головним інженером на шахті.
Раз за разом дзвонить телефон. Жукова його вимикає.
— До мене приходять люди, яким відмовили лікарі, — продовжує. — У такі хвилини в мене прокидається азарт мисливця: можна ж людину повернути до нормального стану! Зараз працюю з Сашею Пригаровим. Йому 11 років. У нього пухлина в шийно-грудному відділі. Медики не дали йому жодного шансу, а він у мене їздить на велосипеді, бігає. Зробили обстеження: залишився слід від капсули, де була пухлина. У мене 53 жінки після безпліддя та гінекологічних захворювань народили здорових дітей.
Згадує, що була знайома з хірургом Миколою Амосовим.
Якщо перетерпиш, буду найкращою дружиною
— Якось при ньому подивилась одного чоловіка. Сказала, що бачу на голові шрам після травми, накладено шість швів. Хворий заперечив. Мені стало так незручно, — крутить у руках телефон. — А через чотири дні Микола Амосов подзвонив: "Ти накаркала. Цей чоловік упав на східцях. У нього шрам і гематоми, наклали шість швів".
Людмила Жукова, каже що відчуває біль хворих.
— Їду в трамваї, і може заболіти нога. Це означає, що поряд їде хтось із хворою ногою. Мій феномен перевіряли багато науковців із різних країн. В одному із інститутів дали пробірки із плазмою. Від однієї в мене пішли опіки по руці. Я сказала: "Це плазма дуже хворої людини". Насправді це була плазма хворого на СНІД. Недавно взяла кілька таких хворих. Їм покращало. А в мене пішов збій по імунній системі. Вирішила, що СНІДу більше не братиму. Можу працювати й на відстані. допомогла тоді ще президентові Леоніду Кравчуку. У нього був прямий ефір. У якийсь момент відчула, що в нього ось-ось лопне судина з правого боку голови — інсульт. Побачила, як він гойднувся над трибуною, і заблокувала це місце. Він знає про це, — усміхається. — Ми зустрічалися на "Людині року", він підійшов до мене, ми випили вина.
Згадує, що колись передбачила власну аварію.
— Того дня сказала бухгалтеру: "От ти огризаєшся. У тебе все буде добре, а я можу розбитися на машині". Мабуть, запрограмувала себе. На мосту наш "мерседес" розвертався, а "копійка" в нього врізалася. Два тижні пролежала в лікарні, а потім утекла, щоб не закололи.
Каже, що вперше вийшла заміж у 19 років.
— Валера — моє перше кохання. Ми дружили з 14 років. Із ним був перший поцілунок, перший секс. Я мати двох його дітей. Кілька років жили на морі, бо в Аліни виявили бронхіт. Валера став головним лікарем, почав соромитися мене, бо я після народження сина Бориса набрала вагу. Я глянула в дзеркало та злякалася: товста велика жінка, — сміється. — Почала плавати, знову стала тоненькою. Але з чоловіком поступово віддалялися. Я займалася біоенергетикою. Поїздки в Москву, потім — за кордон. Ми стали чужими й розлучилися.
У 43 роки Жукова покохала Михайла Кухара, молодшого на 22 роки.
— Я назвала це романом століття, — каже. — Міша вродливий, розумний. Між нами виникло таке кохання! Я віддала йому свою любов і материнську, і жіночу. Але його мама була проти. Раз подзвонила: "У вас онук, я теж хотіла б стати бабусею. Може, ви його відпустите?" Ми розійшлися.
Утретє одружилася з Віктором Лінником — батьком урятованої пацієнтки.
— Вийшла заміж для того, щоби Міша збудував своє життя. За кілька місяців він одружився з дівчиною із сусіднього під"їзду. Тоді зрозуміла, що свою місію виконала. Я плакала, страждала за Мішею. Сказала чоловікові: "Якщо перетерпиш, буду найкращою дружиною". Але йому було важко, й ми за кілька місяців розлучилися.
1945, 5 серпня — Людмила Башеєва народилася в Донецьку
1965 — вийшла заміж за Валерія Жукова, народила доньку Аліну
1973 — з"явився на світ син Борис
1988 — розлучилася з Валерієм, почала жити цивільним шлюбом із Михайлом Кухарем
1993 — відкрила центр нетрадиційної медицини "Енергетика"
1995 — розійшлася з Михайлом, вийшла заміж за Віктора Лінника, за кілька місяців розлучилася
2008 — отримала орден "За творчі досягнення" з 92 діамантами
4 
35413
Коментарі
2