71-річна київська актриса Людмила Алфімова живе в Тульчинському районі на Вінниччині. 13 років тому чоловік Іван Кальницький подарував їй особняк графів Потоцьких у селі Печера. Він працював головою місцевого колгоспу.

Людмила Алфімова знялася в 40 стрічках. У "Весіллі в Малинівці" зіграла Софію-солдатку, а у стрічці "За двома зайцями" — черницю Миронію. Одягнена жінка не по-домашньому — в піджак і чорні брюки. Губи й очі підведені. На плечі спадає чорне фарбоване волосся.

Каже, нещодавно повернулася з Америки.

— Була в Нью-Йорку. Гостювала в 42-річної доньки Альони. Вона й  чоловік Володимир працюють фізіотерапевтами в приватній клініці. Старшій онуці Аннушці 20 років. Навчається в коледжі. Говорить російською з якимось єврейським акцентом. Називає мене "бабочка" й співає "Несе Халя воду". А молодшій Маші ще й року нема.

Розповідає, що покійного чоловіка Івана чекала 20 років.

— Познайомилися ми в селі Петрашівка, сусідньому з Печерою. Там знімали фільм "Прощавайте, фараони". Актори вирішили купити додому гречки, меду. Директорка фільму познайомила нас із головою колгоспу Іваном Кальницьким. "Це наша Люда, — представила мене. — Вона грала Софію-солдатку у "Весіллі в Малинівці". Іван так і вкляк.

Людмила пояснює:

— Коли фільм вийшов на екрани, Іван закохався в мою Софію. Часто картину крутили у клубі для нього одного. Ми дві години простояли під липою. Він запросив знімальну групу на вечерю. Іван сподобався моїй кращій подрузі Люсі Приходько. Увесь вечір вона аж падала на нього. Лесю Українку читала. Так надралася, що мусили везти її на квартиру машиною.

Над диваном портрет Кальницького. Він у піджаку, на грудях — зірка Героя праці.

— Іван запитав, чи хотіла б із ним залишитися. Я аж обидві руки підняла! Повернувшись до Києва, розвелася з першим чоловіком. А Іван сказав і забув. Він жив тоді з жінкою, яка врятувала йому життя. Мав сім дірок у легенях, — пояснює. — Одна жінка сховала його, 18-річного партизана, в розжареній печі. Обпалив горло, бронхи, а потім, ховаючись від німців, до вечора сидів у крижаній воді.

— Він захворів на туберкульоз, — веде далі. — Коли лікарі відправили його додому вмирати, Іван зняв у Петрашівці кімнату. Оселився у вдови Поліни Леонтіївни. Вона мала пасіку і вилікувала його пилком, прополісом. Іван був молодший за неї на 15 років. Допоміг Поліні виховати сина, онуків. Але так і не одружився з нею.

Про першого чоловіка Людмила згадує мало.

— Фелікс Михайлович був льотчиком, — каже. — Поїде, бувало, в командіровку на півроку, а тоді з"явиться на місяць. Я сама отримувала квартиру, робила ремонт, дочок виховувала. Але Феліксові не зраджувала, хоча багато чоловіків мене хотіли.

Каже, Іван покликав її заміж через 20 років, коли померла Поліна Леонтіївна.

— Подарував мені цей будинок. Викупив його у трьох сімей. Я хотіла народити йому дитину, але не змогла через позаматкову вагітність. Під час операції ледь не померла.

27 вересня 2006 року Івана Сергійовича не стало. Подружжя прожило 13 років.

— Я хоч і заслужена артистка, але пенсію маю невелику — 520 гривень, — говорить жінка. — Хотіла переписати його пенсію на себе. Тоді дізналася, що Іван отримував 4 тисячі гривень. Половину віддавав так званим онукам.

Людмила невдоволено відводить очі.

Розповідає, що її старша донька, 49-річна Ліза, живе в Києві.

— Знімається в рекламі. Демонструє чужі брильянти і шуби — своїх не має. У мене теж не було шуби. Знялася в 40 фільмах, а в одному осінньому пальто 11 років ходила.

Каже, колись мріяла стати пілотом.

— Умію водити ЯК-18. В 11 років ганяла вулицями на старому німецькому мотоциклі Харлей, — згадує. — Тато звідкись привіз його й залишив на подвір"ї. Я витягла на вулицю, дрикала-дрикала і завела, а зупинити не можу. Газонула, а за мною — ватага пацанів. Сусідки кричать мамі: "Надька, диви, шо твоя Людка робе!" Ганяла, доки бензин не скінчився.

Іван так і не одружився з нею

Каже, у фільм "Весілля в Малинівці" потрапила випадково.

— Леніградська актриса, яка мала грати Софію, захворіла. Тоді балерина Галина Шаховська (вона ставила у фільмі танці) запропонувала режисерові взяти мене. Кілька кадрів відіслали в худсовєт, а звідки прийшла телеграма: "Вітаємо з прекрасною Софією". За сценарієм я цілувалася з чоловіком, якого не бачила 15 років. Дівчата заздрили мені, — сміється. — Клей на його губах злизувала і вусами накладними плювалася.

Розповідає, що п"ять років тому дружина актора Василя Пуговкіна зібрала акторів на 35-річчя "Весілля в Малинівці".

— Я приїхала з Рітою Криніциною. А невдовзі вона померла. Залишилися лише Вася Пуговкін, Коля Стеченко та я.

Дрова в каміні догоріли.

— Страшно й одиноко мені тут, — зізнається. — Уночі щось грюкає. Диван ні з того ні з сього почав скрипіти. Нещодавно зі стінки страшна мара виїхала. Живе, певно, в цьому домі якийсь отшельнік. Cплю з включеною лампою. Може, перебратися до Альонки в Америку?

1935, 4 вересня — Людмила Алфімова народилася в Харкові в родині водія й домогосподарки
1953 — закінчила школу; в аероклубі здобула професію льотчиці
1954 — вступила до Харківського театрального інституту
1956 — одружилася з льотчиком Феліксом
1957 — народилася донька Ліза, згодом акторка
1958 — Людмила зіграла Марію у фільмі "Роки молоді"
1961 — черниця Миронія у стрічці "За двома зайцями"
1965 — з"явилася на світ донька Альона; тепер фізіотерапевт, живе в Нью-Йорку
1967 — знялася у фільмі "Весілля в Малинівці"
1973 — на зйомках фільму "Прощавайте, фараони" познайомилася з 50-річним головою колгоспу Іваном Кальницьким
1993 — одружилися, з Києва переїхала до села Печера Тульчинського району на Вінниччині
2006, 2 березня — Альона народила доньку Машу — наймолодшу онуку Людмили
27 вересня — помер чоловік Іван

×