У будівлі комітетів Верховної Ради на вулиці Садовій, 3, у кабінеті N103, народна депутатка від "Нашої України" Ксенія Ляпіна, 42 роки, готує каву в електрокавоварці. Ставить маленьку філіжанку на стіл. Із шафи за столом дістає шоколадні цукерки "Рошен".

— На 11 поверсі є кафетерій, — каже. — Але я туди не ходжу, бо місця завжди зайняті. У парламенті є все необхідне, навіть перукар. Та я стрижуся у власної майстрині, в салоні "Міленіум".

З невеличкої чорної сумочки дістає розкладне дзеркальце, оглядає себе. Каже, що любить класичні короткі стрижки. Лише раз перефарбувалась у блондинку.

— Мій природний колір — темно-русий, — пояснює.

Над столом у рамці під склом висить нагорода від журналу "Фокус". На рожевому тлі — фото Ксенії, унизу підпис "12". За опитуванням журналу, Ляпіна посіла 12-те місце в рейтингу найвпливовіших жінок України.

— Ідемо до зали засідань, — каже Ляпіна. — Там затишніше.

У прочинених дверях з"являється прибиральниця з маленьким пилососом на колесах.

— Здрастуйте, — каже їй Ксенія Михайлівна. — Ви тут будете прибирати?

— Ні, я вже прибрала, — відповідає жінка і швидко зникає в коридорі.

Ляпіна відсовує стілець, сідає. Краєм ока дивиться у вікно, де купка людей розмахує cиньо-білими прапорами. Іронічно зауважує, що політика — це театр. Зізнається, що в дитинстві ходила в театральний гурток.

— Мріяла зіграти принцесу. У виставі "12 місяців" мені дісталася роль доньки мачухи. Я засмутилась, але грала старанно. Часто ходжу до театру з 20-річною донькою Дашею. Чоловіка не беру. На початку спільного життя купила два квитки в оперу. Прийшла додому така радісна, кажу: "Діма, ми йдемо в театр". Він півхвилини мовчав з кам"яним обличчям, а потім усміхнувся і сказав: "Класно". У театрі йому нецікаво.

Чоловік Ксенії Дмитро Ляпін — бізнесмен, віце-президент Інституту конкурентного суспільства. Із ним, тоді ще третьокурсником, Ксенія Стрельцова познайомилася на студентській вечірці в КПІ.

— Була весна, ми подивились одне на одного. Він сказав, що закохався, і запропонував зустрічатися. На перше побачення приніс бордову троянду на високій ніжці. Квітка тиждень стояла у вазі й не в"яла.

Через рік Дмитро Ляпін запропонував одружитися.

Відпочиваю, коли готую на кухні кашку для онука

— Ми цілий день гуляли Києвом. Зайшли в кафешку, жартували, сміялись. Діма обняв мене й запитав: "Ксеню, ти вийдеш за мене?". Я погодилась.

Медовий місяць подружжя провело в Абхазії, в Гаграх. Знімали кімнату в приватному секторі, плавали, об"їздили всі екскурсії.

— Останні два роки мандруємо менше, — зазначає. — Діти подорожують. А ми з чоловіком доглядаємо 2-річного онука Дениска і працюємо.

Рік тому водила малого до лялькового театру, — жвавішає Ляпіна. — Дивилися виставу про мисливця, лева й оленятко. Він аж пищав, так йому сподобалися крісла в палаці. Вони самі піднімались і опускались, відкидалася спинка. Коли вистава закінчилася, почав піднімати крісло, хотів забрати додому.

Каже, що з власними дітьми проводила менше часу.

— Заміж вийшла студенткою, за рік з"явилася донечка. Я хотіла бути молодою мамою, народжувала між екзаменами. Сама я — пізня дитина. Коли з"явилася на світ, батькові Михайлові Тихоновичу було 53 роки. Він працював у теплоенергетиці. Через два роки після мого народження пішов на пенсію і став доглядати мене. А мама Наталя Іванівна працювала медсестрою. Вона була молодшою від тата на 13 років. Батько балував мене солодощами, іграшками, — кашляє, прикриває рот рукою. — Тепер я балую онука, бо дітям ніколи.

"Дітьми" Ляпіна називає доньку Дашу та зятя Дмитра. Обоє навчаються в Київському економічному університеті. Ще Ксенія має 19-річного сина Михайла. Уся родина живе разом, у трикімнатній квартирі в Києві.

Каже, що 5 квітня син Михайло святкував день народження.

— Подарувала йому насадку для фотоапарата. Він багато фотографує. Навчається на третьому курсі КПІ. З однокурсниками організував музичний гурт, грає на гітарі.

У Ляпіної на бордовій кофтині розстібається брошка. Жінка застібає її, критично оглядає рукава кофтини.

— Бачите, у мене класичний стиль, — говорить. — Більше двох років шию речі в Оксум Іванової. Вона — японка, вийшла заміж за киянина. Раніше була театральним модельєром.

Коли випадає вільний час, Ксенія Михайлівна любить кататися на авто.

— Маємо автомобілі "форд" та "нісан максіма". Возить мене чоловік. Я і сама вмію, але не люблю. Ніколи не плануємо наперед, куди їхати. Об"їздили всю центральну Україну. Ще інколи подаємося на дачу в Ровжи, за Київське море. Там у нас є 5 соток землі і старенький дерев"яний будиночок.

Зізнається, що дача в занепаді.

— Раніше Дімині батьки доглядали за нею. Коли їх не стало, усе заросло бур"янами. Ми на землі працювати не любимо.

Каже, для неї відпочинок — то зміна звичного життя.

— Я відпочиваю, коли готую на кухні кашку для онука, — усміхається. — Ні на хвилину не відходжу від плити. Дениско ходить біля мене і каже: "Сєня, вари кашку без грудочок".

1964, 5 травня — Ксенія Стрельцова народилась у Києві в родині медсестри й енергетика
1985 — вийшла заміж за студента Київського політехнічного інституту Дмитра Ляпіна
1987 — з"явилася на світ донька Даша
1988 — закінчила КПІ; народився син Михайло
1997 — науковий співробітник Центру радіаційної медицини АМН України
1992 — вступила до Українського християнського університету бізнесу і технологій, бухгалтер-економіст
2006 — народний депутат, член фракції "Наша Україна"

×