У столичному Будинку кіно відзначили 90-річчя від дня народження покійного керівника кіностудії ім. Довженка Василя Цвіркунова — чоловіка поетеси Ліни Костенко, 77 років.
О 17.30 до Синьої зали двоє чоловіків заносять великий портрет іще молодого кінознавця Василя Цвіркунова. Кажуть, його на один вечір дала Ліна Костенко.
У кафетерії, що поряд із залою, п"є каву письменниця Раїса Скалій, 69 років, та Вадим Скуратівський, 66 років.
Скуратівський каже, що на вечір повинна прийти Ліна Костенко.
— Може, прийде, а може, й ні, — каже жінка.— Вона ж така гонорова. Пам"ятаю, як 1980-го редактор "Літературної України", де я працювала, викинув з її вірша дві строфи. Наступного дня Ліна влетіла в редакцію. Редактор якраз стояв на дерев"яній драбині і вкручував лампочку. Вона побачила й кинула: "А, про що з ним говорити, він іще з дерева не зліз".
А ще вона дала ляпаса директорові філармонії. Він за день до запланованої постановки "Марусі Чурай" відмінив виставу, бо побоявся. Ліна дала йому два ляпаси сюди й сюди, — показує на ліву та праву щоки. — Сказала, коли жінка б"є чоловіка — це завжди заслужено.
Скалій припускає, що поетеса ревнувала чоловіка:
— Коли я дзвонила на їхній домашній телефон, трубку завжди брала Ліна. Перш ніж передати чоловікові, питала — хто я і чого дзвоню.
Скуратівський говорить, що Цвіркунов був закоханий у життя й людей.
— Якось їхав зі знайомою Людмилою на таксі. Бачу, на зупинці Біля дому кіно стоїть Василь Васильович. Ми спинилися, забрали його й підвезли додому. Дорогою знайома все вигукувала: "Василий Васильевич, Боже, как я вас люблю! Как я люблю украинское кино!". Він розсміявся й запитав: "То кого ж ви любите: мене чи кіно?" А потім серйозно додав: "Правильно, Люсю, без любові в цьому світі не можна".
Звідки у вашому прізвищі взялося оте "ов", ви ж Цвіркун
78-річний поет Дмитро Павличко з дружиною Богданою розмовляють про прем"єр-міністра Юлію Тимошенко.
— Мені подобається, як вона вдягається,— зауважує Павличко.— Оці її вишиті сорочки, сукні в національному стилі, намисто. Але нехай розкаже, скільки насправді має грошей, а то прикидається бідною.
Дружина просить його не відгукуватися погано про владу.
— А що мені? — вигукує Павличко.— Я завжди казав, що думав. Навіть покійний Василь Васильович Цвіркунов просив мене бути стриманішим і не виявляти відвертого націоналізму, коли я спитав його: "Звідки у вашому прізвищі взялося оте "ов", ви ж Цвіркун".
У залі всі місця зайняті. Вільне лише в першому ряді посередині. Воно для Ліни Костенко.
Поетеса заходить у чорному костюмі. У руках тримає букет жовтих троянд, кладе його на стіл перед портретом чоловіка. Гості підводяться й починають аплодувати:
— Сядьте, — каже Ліна Костенко.— Така сумна подія, що ви тут учинили.
Оплески вщухають. До поетеси підбігає актриса Раїса Недашківська, 64 роки, вдягнута в довгий бордовий балахон. У руках вона тримає букет квітів, передає його Ліні Костенко. Каже, що це — різдвяник, усередені — записка.
Ліна Костенко обіцяє почитати вдома. Кладе букет на стіл, поруч із іншими квітами.
Недашківська дивиться на портрет Цвіркунова, голосно вигукує: "Я в захопленні, він учинив подвиг! Бути чоловіком Ліни Костенко — це передова кожен день".
Поетеса скромно киває головою і просить Недашківську присісти. Підводиться, підходить до мікрофона. Зізнається, що переживала, аби не розплакатися на цьому вечорі.
— Плакати можна вдома, де ніхто не бачить. А на людях я звикла триматися. Василь Васильович до останнього дня залишався лицарем. У нього кілька разів був інсульт. Щойно прийшовши до тями, дзвонив мені з лікарні й запитував: "Ну що, ти дуже злякалася?". Коли його не стало, я розглядала його фото й запитувала, що ж мені тепер робити. Він відповів: "Працювати".
Василь Цвіркунов — кінознавець, академік. Чоловік поетеси Ліни Костенко, у шлюбі з якою прожив 35 років. Народився 1917-го в с. Новоукраїнка Запорізької області. Працював учителем української мови та літератури, директором сільської школи. Був начальником спецшколи ВПС, секретарем Ворошиловградського міському КПУ, відповідальним секретарем журналу "Комуніст України". 11 років обіймав посаду директора Київської кіностудії ім. О.П. Довженка. Цей період називають розквітом українського кіно. Цвіркунов дав дозвіл на зйомки фільмів "Тіні забутих предків" С. Параджанова, "Камінний хрест" Л. Осики та "Криниця для спраглих" Ю. Іллєнка. Із 1987 року викладав у Київському театральному інституті. 2000-го помер від серцевої недостатності, застрягши на півтори години в ліфті. Йому було 82.
8 
35413
Коментарі
1