4-річна Ольга Москаленко із села Кудрівка Сосницького району Чернігівщини хворіє на дитячий церебральний параліч — ДЦП. Для дівчинки потрібні ліки, які виготовляють в Італії. Їх вітчизняні замінники дитині не підходять. Купити препарат родині Москаленків допоміг заробітчанин Іван Матвієнко.
— Думали з чоловіком, що осінь принесе нам гроші. Замовимо Олі ортопедичний костюм. Донька сама не може ні ходити, ні стояти, ні сидіти. Він 15 тисяч гривень коштує. Але картопля не дуже вродила, грошей не вистачить, — розповідає мати дівчинки 35-річна Зоя Москаленко. — Оля здоровою народилася. Навчилася сидіти, на ніжки спиралася. А в три з половиною місяці моя мама помітила, що дитина якось сопе незвично. Почалися судоми. Ми об"їздили Москву, Сімферополь, Київ. Спочатку поставили діагноз епілепсія. Потім — дитячий церебральний параліч. Нині й цей діагноз не підтверджують. Торік оформили Олю як інваліда дитинства загального захворювання. Тільки рік тому донька навчилася усміхатися.
Зоя Москаленко дала оголошення в газету — попросила людей допомогти грошима на лікування. Написала, що для хворої доньки потрібні італійські ліки. Наприкінці вересня про Олю Москаленко прочитав полковник у відставці 54-річний Іван Матвієнко. Він вісім років працює в Італії, раз на рік приїздить до батьків у село Масалаївка Сосницького району. Подзвонив Москаленкам і запропонував допомогу. Родина запросила його додому.
Зоя Михайлівна з Ольгою на руках зустрічає гостя на порозі. Доньку вона не залишає ні на хвилину. Коли треба на город чи в магазин, возить у візочку.
Іван Матвієнко заносить до хати пакети з подарунками. Старші діти Москаленків у школі. Катерина навчається в 10-му класі, Юра — у восьмому. Чоловік Володимир поїхав у справах. Матвієнко бере дівчинку на руки. Зоя Михайлівна накриває на стіл. Ставить миски з холодцем, м"ясом, котлетами, салатами, пшоняною кашею.
— Раз на два місяці Олю вожу в Київ на лікування. Там кладуть на денний стаціонар, колють уколи. Тільки за те, що лежимо, треба віддати щоразу 985 гривень. Ще 200 на добу за квартиру заплатить. Бо в лікарню тільки на день приймають. Беремо з собою продукти. Донька ж на строгій безбілковій дієті. Їй майже нічого не можна їсти — ні молока, ні м"яса. Це дається взнаки. Іноді по два-три рази за ніч просинається, щоб поїсти. Сама вона цього не зробить, бо паралізована гортань. Годую з пляшечки.
Господиня запрошує до столу. Ближче до гостя ставить тушковану в печі картоплю.
— Українець без картоплі, як італієць без макаронів, — прицмокує Іван Матвієнко, накладає страву.
Зоя розпитує гостя, як він потрапив до Італії.
— Після військового училища 28 років служив на кордонах Китаю, Монголії, Японії, Румунії, Молдови. Маю двох доньок у Чернівцях. Вісім років тому за 600 доларів оформив туристичну візу й поїхав до Італії. Зупинився у знайомих. Шукав роботу в Римі. Влаштувався підсобником по ремонту житла до одного італійця. Через вісім місяців підвернулася робота на віллі італійської сім"ї. Прибирав, заготовляв дрова, топив камін, носив траву, збирав їстівні каштани, оливки. Це була добра родина, я з ними за одним столом їв. Перший рік працював за 300 євро, потім мені платили до 400. Місячного заробітку вистачало, щоб подорожувати Францією, Іспанією, Португалією, Італією. Нині доглядаю приватний розплідник собак. Про ортопедичний костюм для Олі поговорю із земляками, які теж виїхали до Італії. Спробуємо зібрати гроші, — додає Матвієнко, — Я — член церковного комітету, фотокореспондент українських видань в Італії.
Зоя приносить міжнародний рецепт на ліки. Віддає Іванові, пропонує гроші. Чоловік відмовляється.
— Як куплю ліки, одразу передам автобусом у Чернігів, — обіцяє. Записує телефон Москаленків.
Уже на вулиці Іван Матвієнко розповідає, що родичі образилися на нього.
— Як дізналися, що допомагатиму хворій дитині, кажуть — краще нам газ підвів би. Мовляв, у Москаленків сім"я не бідна. Мають корову й городи. А я кажу їм: менше горілки треба пити, а на газ гроші складати.
На початку жовтня Зоя Москаленко забрала італійські ліки в Чернігові. У передачі лежало фото з підписом Івана: "Моїм радощам немає розмірів! Ліки знайдені! Тепер — справа за костюмом".
3 
35413
Коментарі