Із 1 січня вінницькій актрисі Лідії Оболенській, 21 рік, місцева влада виплачуватиме 2 тис. грн стипендії. Лідія навчається в національній школі кіномистецтва в Римі. 2005-го Оболенська зіграла головну роль у фільмі "Помаранчеве небо".
— Місто цілий рік мені по тисячу гривень перечисляло. А тепер ще з області по тисячі получатиму, — хвалиться вона.
Із Лідією Оболенською та її матір"ю 52-річною Катериною розмовляємо в кабінеті юриста.
Актриса розповідає, що після року навчання в Києві поїхала до Москви — до коханого. Вступила там до Щукінського училища. А наступного року подалася до Риму.
— Із тим хлопцем ми зрідка зідзвонюємося, — опускає вона очі. — Наші шляхи розійшлися.
Каже, у Римі винаймає 3-кімнатну квартиру із п"ятьма іншими студентами.
— Це найдорожче місто в Італії. Трикімнатне помешкання обходиться в півтори тисячі євро. Я влаштувалася офіціанткою в ресторані під Римом. Їжджу туди на два дні через вихідні. Там хоч поїсти можна безплатно.
— Донька проговорилася, що просила в подруги продуктів на вечерю. Моє серце ледь не розірвалося від жалю, — хрипло каже Катерина Оболенська, закурюючи цигарку.
— Добре, хоч у школі дають безкоштовні обіди, — заспокоює її Лідія.
Говорить, що про Італію мріяла з 11 років:
— Як напівсирота школяркою їздила в Солерно на канікули. Жила в італійській сім"ї. Так вивчила мову. Досі спілкуюся з жінкою, яка мене приймала. У неї немає чоловіка, дітей, а мати померла. Вона працює секретаркою, тримає 13 собак. Грошей мені не дає, але проїзд оплачує. В Італії проїхати поїздом, як від Вінниці до Києва, коштує 22,5 євро.
Намагається знайти старі квитки в сумочці, але марно.
У ресторані хоч поїсти можна безплатно
— В Україну дзвоню лише мамі й бабусі, — відкладає великий портфель. — Нещодавно з Сашею Кірієнком говорила. Він мене у "Помаранчевому небі" знімав. Розповідав про наступні стрічки, але поки що не запрошував.
Згадує про перші проби з народною артисткою Адою Роговцевою у фільмі "Завтра буде завтра".
— Я не знала, хто це така, — сміється Лідія. — Була ще недосвідчена, невміла. Грала, пропускаючи все крізь себе.
— Так перехвилювалася, що захворіла. Кілька місяців серце лікувала, — бідкається мати. — Не можу спокійно дивитися, коли Лідина героїня Маша в фільмі народжує дитину.
Із батьком доньки Катерина Оболенська шлюбу не брала. Коли дівчина з"явилася на світ, він мав іншу родину. Назвала дитину на честь своєї бабусі — Лідії Ліберман. Вона теж мріяла зніматися в кіно, але здобула фах лікарки. Її батько обіцяв дозволити доньці грати в кіно після того, як вона отримає нормальну професію. Катерина Оболенська викладає креслення у Вінницькому політехнічному університеті. У вільний час малює картини.
Жінка прощається. Каже, іде подякувати депутату міськради Володимирові Степаненку, який допоміг доньці отримати стипендію.
— Рік тому мене відшукав звідний брат Олексій. Він на 7 років старший, — веде далі Лідія. — Коли сказав сестрі Ользі, що я — їхня сестра, вона аж підстрибнула. Ми були знайомі, разом у Мінськ на показ моделей від "Клодель-моделз" їздили. Батька бачила всього два рази, не хотіла навіть розмовляти. Сердилася, що не приходить, не гуляє зі мною. Два роки тому він помер.
Дівчина відкидається на спинку стільця, розглядає пальці.
— Брат і сестра запросили мене в гості. Прийняли як рідну. Але я не знаю, як поводитися, — нітиться Лідія Оболенська. — Наприклад, як часто можна їм дзвонити?
1986, 1 серпня — викладач культурології Вінницького політехнічного університету Катерина Оболенська народила доньку Лідію
2003 — дівчина знялася в фільмі "Завтра будет завтра"
2004 — студентка відділення режисури Київського інституту культури
2005 — зіграла у фільмі "Помаранчеве небо"; стрічках "9 життів Нестора Махна", "Пісня довжиною у життя", серіалі "Повернення Мухтара"
2006 — склала іспити до національної школи кіномистецтва в Італії, але поїхала до коханого в Москву
2007 — вступила до школи кіномистецтва в Римі; єдина іноземка серед 16 учнів на курсі
2 
35413
Коментарі